«Батир» вилаявся на чудернацькій суміші усамського діалекту фахума, блатної говірки, поліслава та інтерлінгви, потім скомандував:

– Чуваки біля козлячого корита – свої. Мочи членососів у середній броні!

Всміхнувшись, Мар’яна кинула йому:

– Легше, батире, залиш нам двійко живцем.

Перейшла на свій канал:

– Допомагайте дірянам, якщо треба – прикрийте.

– Ото ще на їхнє прикриття набої витрачати, – пробурмотів Тарас. Влад, замінивши батарею, на це сказав:

– Вважай, що витрачаєш на своє прикриття. Зрештою, діряни між нами та ними, а не навпаки.

Перша група, зрозумівши, що діряни визначилися зі стороною конфлікту, зосередила на залишках тачанки щільний вогонь, а частина їх згрупувалася в клин, розгорнула силові щити, які безжалісно випалювали енергоресурс броні, та рушила на «Леопард».

Цієї миті Семен нарешті завершив свою диверсію.

Силові щити спочатку замерехтіли, а потім зробилися дуже яскравими. А через пів-секунди погасли. Група, що прикривалася ними, розсипалася, немов вимкнені іграшкові солдатики. Зрештою, частково саме так і було. Друга група, яка зав’язалася в стрілянину з дірянами, це помітила не одразу, та їм і не до того було: судячи з їх хаотичних пересувань, якісь проблеми з бронею почалися і в них. Натхненні цим діряни, які вирішили, що це цілком їхній здобуток, із подвоєною енергією атакували супротивника.

– Готово!!! Тепер їм не до нас, – хвалькувато сказав Семен. – Недарма я прихопив із собою…

Він не договорив: один з тої групи, що атакувала «Леопард», раптом піднявся і стрельнув. Плазменний заряд влучив у Василеве плече, відбився від активної броні та ляпнув на груди Семенові. Той упав. Мар’яна кинулася до нього з нерозбірливим скриком, Василь вистрелив з голковика і буквально розірвав стрільця навпіл.

Мар’яна впала на коліна поряд з нерухомим Семеном. Грудні пластини броні були сильно обпалені, даних про стан не надходило ніяких, сигналив лише шолом, який вона одразу ж і відкрила командирським доступом.

– Слава зіркам, ти живий, – видихнула вона. Семен охнув, покрутив головою:

– Холера… щит упав і бронька здохла… Здається, мене припалило…

Мар’яна кивнула Теклі, що вже підбігла до них:

– У «Леопард» його, броню зняти та оглянути. Василь і Влад зі мною, інші – в «Леопард», мерщій.

Василь витратив останню обойму голковика на супротивників, що ще намагалися атакувати, і тим врятував принаймні п’ятьох дірян від плазменної гранати. Йому самому дісталося побіжно гранатою, яка збила залишки його щита, і тепер у правій верхній частині грудей на броні диміла вибоїна. Василь мовчки зняв з поясу балончик із рідким пластиром та щедро залив дірку.

Бій закінчився.