Роза доповіла:

– Латиноси шмальнули з рельси. Сорок секунд очікування, – «Мавка» знаходилася ближче до «Орландо Фуріозо», прихована стелс-щитом. Поки вона не стріляла і не намагалася вийти в дискрет, її було неможливо виявити. Цей щит дістався Данилові після розподілу здобичі, яку взяли в недавньому поході в Діру за сольовим міксом, вкраденим дірянами з планетки під назвою Щовба. Тоді запороги найнялися покарати грабіжників майже задурно – всього лише за поповнення запасу сольового міксу для біореакторів. З умовою, правда, що зі здобичі виберуть собі що захочуть. Данило тоді взяв новенькі стелс-установки, сумісні з його кораблем. Цікаво, як вони потрапили до дірян, але, ясна річ, розпитувати про це самих дірян він не став. А тепер от чудово придалися у нагоді.

– Двадцять секунд, – Роза з тривогою стежила за рухом снарядів, що були випущені з рейлгана «монтего». Маса їх була великою, якщо на «Перці» всю енергію кинули на гравізачеп, то такі снаряди можуть проломити кормові щити.

Снаряди долетіли до корми «Перця» в ту мить, коли гравізачеп нарешті спрацював і зачепив шлюпку.

Удар був такий, що весь корвет трусонуло від вібрації, блимнуло освітлення – так штінт позначив влучення. На кормовій частині розплескалася сяюча лептонна хмара – спрацював щит. Енергії щита не вистачало на активний захист, тому снаряди не випарувалися, а ковзнули по захисному полю, відхилилися та полетіли на «Еланору». Попереджений за сорок секунд Йон зумів зманеврувати так, щоб удар прийшовся побіжно, але навіть таке влучення зняло усі щити з його «чайки».

Цієї ж миті прийшло повідомлення від Мар’яни. Вовк вирахував час прибуття її команди, і по всьому виходило, що доведеться приймати бій.

– Шлюпка захоплена. Доставка на борт протягом трьох хвилин, – Кріс з тривогою стежив за наближенням штурмовиків супротивника. Ті вже знову згрупувалися для атаки.

– «Калья», «Еланора» – під лівий борт, на стикування. Абордажна команда, рій два – у вантажний відсік. Усіх, хто в шлюпці, живцем брати, – Вовк перебирав у пам’яті все, що йому було відомо про фрегати типу «монтего».

– Розо, ти з «монтего» справи мала? – спитав він.

– Звідкіля? Все, що я пам’ятаю – це що в них в носовій частині каплиця корабельна є, – пхикнула Роза. – Але, гадаю, за техпараметрами це таки звичайний фрегат. Бува, не альфабетанці ж його будували.

Вклинився Дієго:

– Це точно. Хіба що гравівітрила крутіші за наші, а в іншому – майже те ж саме, одна лише назва, що фрегат.

Вовк подумав трохи і скомандував:

– Розворот на правий борт. Енергію на щити – 50 відсотків. Крила – повна готовність на виліт.

Кріс виконав наказ. Прийшов сигнал стикування: «Калья» та «Еланора» приєдналися до лівого борту. Одразу ж прийшло і повідомлення про те, що шлюпка завантажена в шлюз.

Освітлення в рубці потьмяніло – знак того, що половина всієї енергії корабля пішла на підтримку щитів.

Новий удар трусонув корвет: заряд з рейлгана вдарив цього разу в борт. Щити витримали – штінт доповів лише про втрату 20 відсотків щита.

Всі вісім штурмовиків супротивника заходили на атакуючу позицію, розсереджуючись по восьми секторам. Збивати такі цілі з бортових гармат було важко, на те й розраховували.

– Крила – на вихід, – наказав Вовк.

Штурмові порти корми та носа розчахнулися, з них висипало по вісім одномісних винищувачів.