– Готовність дві хвилини, – доповіла Явдоха. – Хто-небудь, зашпаклюйте дірки на шлюзах.

Мар’яна, не складаючи зброї, попрямувала до ватажка дірян. Влад, який був ще й парамедиком, вийняв медсканер та аптечку, і спочатку підійшов до Василя. Той похитав головою:

– Нема часу. До борта дотерплю. Давай краще двійко полонених візьмемо.

Влад сховав аптечку та поводив медсканером навкруги, націлюючи його на нерухомі тіла на полі бою. Вказав на двох, що лежали трохи осторонь, в цілій на вигляд броні:

– Оці начебто в нормі, без пошкоджень.

– Беремо.

Василь легко підняв обох, і Влад спритно замотав їх «павутинкою» прямо по мертвій броні. Василь поніс полонених до «Леопарда», а до Мар’яни звернувся ватажок дірян:

– Ну, чо, типу ми перемогли. Як бабоси тепер забрати? І чо з фраєрами робить?

– Мені ці питання вирішувати нема часу. Щодо полонених-поранених – поводьтеся з ними нормально, за ними прийдуть і заплатять. Лишень не нахабнійте – задля вашого ж добра, тому що привалять серйозні хлопи.

– А Командор? І півста шматів? – нагадав дірянин.

Мар’яна зітхнула, відстебнула праву рукавицю і зняла її. Дірянин трохи здивовано вилупився на жіночу руку, яка показалася з-під важкої броні. Еге ж… низький хрипкуватий альт та міцна статура Мар’яни багатьох уводили в оману, як і її невеликі кисті рук. Мало хто знав, що руки її були вирощені в Інституті біокібернетики та біографтингу планети Зима навзамін утрачених у важкій та знаменитій Альтаїрській операції. Лікарі працювали з тривимірною моделлю, яка була знята з Мар’яни ще від початку її військової служби, коли вона ще була юною дівчиною витонченої статури. Голосові зв’язки в Альтаїрській операції також постраждали, але вирощувати їх наново вона не стала.

Знявши із зап’ястка намотані в чотири ряди чотки з фруктових кісточок, вона простягла їх дірянину:

– Віддаси Командорові, він зрозуміє. І заплатить.

Ще на Акермані Мар’яна з якихось сентиментальних міркувань причепила на ці чотки підвіску-застібку зі свого старого жетону, який розколовся в тій самій Альтаїрській операції. Командор має впізнати його. Просто мусить.

Дірянин забрав чотки та вилупився на них, не розуміючи:

– Е-е, чо за фігня? Ну, гаразд. Точно заплатить?

– Якщо відмовиться, то скажи йому: «Альтаїрський десант». Цього достатньо буде.

Вона розвернулася та швидко пішла до «Леопарда». Влад догнав її, слідом за нею вліз у дірку, яку сам же нещодавно проробив абордажним тесаком, став заліплювати її за собою. І в процесі цього спитав:

– Чому віддала жетон?

– Тому, що минуле має залишатися в минулому, – Мар’яна допомогла йому заліпити діру.