Голос Явдохи пролунав з інтеркома «Леопарда»:
– Старт через десять секунд. Всім бути напоготові… дев’ять… вісім…
На рахунок «один» «Леопард» стартував. Ніякої амортизації не було, всіх виручило лише те, що ніхто не зняв броні, а полонених просто запхали в рятувальні капсули, навіть не розмотавши на них «павутинку».
11. Непрохані гості
Коли від Мар’яни прийшла доповідь про успішний десант, а потім, майже одразу – про старт невідомої шлюпки, на Харитона насіли водночас Роза і Злата:
– В локальному просторі з’явився нерозпізнаний корабель, клас фрегат. З планети на орбіту піднімається шлюпка, – доповіла Злата.
– Щойно з дискрету пройшов фрегат, тип «монтего». Ймовірно – приналежність до Зоряного Союзу.
Харитон перемкнув Розу на пріоритет:
– Докладніше.
Роза одразу ж видала повний перелік характеристик корабля, отриманий сканерами «Мавки». Штурман Кріс присвиснув:
– Ого. Та вони у броні та озброєнні крутіші за нас. Схоже… Схоже, це таки Зоряний Союз. Цікаво, офіційно, чи хтось із конфедератів намагається у свою гру зіграти?
Харитон і сам би хотів знати відповідь на це питання. Від цього залежало… багато чого. Зокрема і межа дозволених дій.
– Так, це ми вирішимо потім. Спочатку – захоплення шлюпки. Не дати їй дістатися до цього «монтего». «Калья», «Еланора» – на перехоплення, ведете до мене. «Мавка» – пасивне спостереження за «монтего».
Маня узялася за джойстики, розвертаючи «Перець» у напрямі до точки, куди мала вийти шлюпка, яка піднімалася з планети. Запас часу ще мали. Фрегат типу «монтего» був ще далеко, і судячи з його характеристик, він вигравав у «Перця» в броні, але зате програвав у швидкості та маневреності.
Між тим Кріс видлубав із нетрів корабельного серверу довідник «Військові кораблі Зоряного Союзу» і вбив туди характеристики «монтего».
– О, а от і ти, – задоволено сказав штурман. – Агов, отамане, тепер ми знаємо, що то за один. Фрегат «Орландо Фуріозо», порт приписки Арктур-3.
– Гм, столиця суб’єкта конфедерації, не захеращі якісь… – замислено протягнув Харитон. – Там зазвичай служать білоручки із зв’язками у вищому командуванні чи родичі урядовців.
– То що, легкий супротивник? – спитав Данило, який уже прокинувся і тепер збирався знову поринути в робочий сон.
Харитон похитав головою:
– Навряд чи. Ці елітні офіцерики сплять і бачать, як би погеройствувати. Хто справжньої битви не нюхав, той не знає її ціни. Давай, пірнай у сон. Все може бути серйозно.