– Не давайте їм оточити корито! – гримнула вона, збиваючи двох особливо завзятих атакуючих. Їхня броня витримала влучення кумулятивної гранати, але лептонна, пущена Теклою, знесла з них увесь захист та оглушила.

В цю мить з’явився й другий катер – як вірно визначив Дарко – тачанка. Незграбна, покоцана та іржава недолугість на трьох гравітках і з великою гарматою позаду двісті років тому була популярним типом планетарного десантного катера. Його використовували майже сто років, цінували за міцність, легкість у користуванні та немаленьку вантажопідйомність із хорошою швидкістю. Тепер «тачанки» залишалися тільки в найглибших нетрях засвоєної людством Галактики, як і пепелаци. Ну й у маргіналів на кшталт піратів із Діри, які користувалися всім, що інші викидали на звалище.

Діряни примудрилися плюхнути свою тачанку прямо в гущину бою, і, схоже, придавили когось із першої групи нападників. Судячи з чорного хвоста диму з корми тачанки, рухнула вона не просто так. Діряни посипалися з неї, немов протеїнові гранули з розірваного сухпайка, і одразу ж потрапили під вогонь з двох сторін. Схоже, тут ніхто не хотів ділитися здобиччю. Самі діряни зосередилися за своєю тачанкою, і звідти поливали вогнем і Мар’яну з її людьми, і перший десант. Почався цілковитий безлад.

– Ну от завжди цих ідіотів приносить невчасно, – пробурмотів Тарас. – Ну що за люди…

Він розрядив батарею штурмового бластера в двох супротивників, що майже зайшли за стабілізатори «Леопарда». У відповідь прилетів розряд із плазменної рушниці, зачепив його плече. Броня витримала – запас щита ще був.

– Треба нейтралізувати першу групу, – сказав Семен. – Вони небезпечніші. З дірянами розберемося потім.

– Ідеї є? – Мар’яна змінила батарею своєї плазморушниці.

– Є. Але мені потрібне прикриття. І двійко хвилин.

– Що задумав? – Мар’яна махнула Владові, той рушив ліворуч, Дарко та Лайза – праворуч. Із «Леопарда» виліз Василь.

– На що вчився, – гмикнув Семен. – Прикриття давай.

Василь мовчки зробив крок уперед та опустився на одне коліно, зняв зі спини величезний голковик та упер його сошки в перепалений ґрунт. Семен ковзнув йому за спину та сів на землю, розкрив свій польовий комм.

Василь випустив цілу обойму голкових снарядів, і на мить бій затих: троє супротивників повалилися, інші залягли. Нікому не хотілося впіймати маленький, але смертоносний снаряд, що прошиває легку та середню броню наскрізь…

– В мене ще дві, – кинув він Семену. – На що пустити?

Семен секунду думав, потім сказав:

– Катер.

Василь кивнув та вистрелив одиночними. Тричі.

Голкоснаряди увіткнулися в броню катера, розквітли на ній синіми квітами, а потім спалахнули білим.

За спиною Василя Семен вовтузився з коммом. Влад та Лайза з Дарком зайшли з флангів, і тепер діряни опинилися в лещатах між катером першої групи, своєю розбитою тачанкою та передовою частиною знову ж першої групи.

На загальному каналі Явдоха попередился:

– Вісім хвилин.