Штурмовики з «монтего» раптом побачили, що тепер вони знаходяться між добре захищеним активною бронею бортом корвета і більш маневреними винищувачами, які їх вдвічі перевершують за числом.

– На «Орландо Фуріозо» розкривають гарматні порти, – сказала Роза. – Вони таки наважилися на конкретний бій?

– Ідіоти. Курчатко вже у нас, – Харитон замислено вивчав дані, що поступали на його кібер-око. – Чи хочуть замести сліди?

– А нам яка різниця… Слухай, ми ж можемо близько підійти. В нас є нейтронна торпеда, можемо скинути прямо біля їхнього борту і одразу в гіпер драла дати, – запропонувала Роза.

– Спробувати, звісно, можна, – Вовк махнув Крісові рукою – мовляв, прорахуй. – Але в них напевне ж є сканери. Поки ти далеко – вони тебе не бачать. Але як підвалиш ближче – випасуть одразу.

– А ви б їх відволікли.

– Не дури, Розо. Давай почекаємо. Пірнути в лайно завжди встигнеш.

Штурмовики все ж таки атакували винищувачів. Ті виверталися, не відкриваючи вогню.

Крила, власне, були окремими командами, за кодексом запорогів така команда – з восьми-десяти учасників – називалася «ланка» і мала власного командира. Командири ланок підпорядковувались Харитону як курінному отаману так само, як і командири «чайок», з тією лише різницею, що «чайки» були набагато автономніші та більше використовувалися для абордажу або планетарного десанту, а крила діяли в космосі. Коли доводилося приймати колективні рішення, командири крил делегували свої голоси командирові того корабля, на якому базувалися.

Вовк цінував довіру і не хотів би, аби члени крил гинули замарно.

– Крило-1, Крило-2, тисніть латиносів до борту. По ним не стріляти. Протокол двадцять.

– Є, – хором відгукнулися командири крил.

Протокол двадцять означав, що вони повинні притиснути штурмовиків до борту «Перця», використовуючи лише силові щити, пульсари та загрозу зіткнення.

– Активну броню вимкнути. Вмикати за моїм наказом, – Харитон глянув на екран, де розгорнулася повна картина бою. Якщо вийде притиснути штурмовиків до власного борту так, щоб удар з «Орландо Фуріозо» прийшовся по ним – то, цілком можливо, з фрегата і не будуть стріляти.

– Злато, шукай канал зв’язку з латиносами, – Вовк невідривно дивився на тактичний екран, і щойно штурмовики, які відступали під тиском крил, підійшли надто близько до «Перця», сам увімкнув активну броню.

Для стороннього погляду це було як великий феєрверк: борт «Перця» замерехтів червоними спалахами, негармонійно, але дуже ефектно.

– Вовку, прийом! Що коїться? – одразу ж пролунав стривожений голос Рози.

– Порядок, – Харитон відкинувся в кріслі. – Крила, відхід у шлюзи.

Крила миттю відлетіли врізнобіч, попрямували в носовий та кормовий порти. Вони майже не постраждали, лише двох довелося тягти на гравізачепі. В носовий шлюз побігли Леля з помічницею – прийшло повідомлення про пораненого.

– Пташенятка влипли, – задоволено сказав Кріс.