Якось, після двох тижнів перебування Джул у домі Імоджен, вона вперше лишилася сама. Форрест з Іммі пішли на побачення в новий ресторан, який Іммі хотіла відвідати.

Джул поласувала залишками з пікніка перед телевізором, а потім зішла нагору. Вона хвилину постояла біля дверей до спальні Іммі, зазирнувши всередину.

Ліжко було заправлене. На столі лежали книжки, баночка крему для рук, футляр до лінз Форреста та порожній зарядний пристрій. Джул увійшла, відкрутила флакон з парфумами і нанесла трошки на зап’ястя, потерши одне об одне.

У шафі висіла сукня Імоджен, у яку вона часто вбиралася. Це була темно-зелена максі з тонкої бавовни та глибоким V-подібним вирізом спереду, через який не було змоги вдягати бюстгальтер. Іммі пласка, тож це не мало значення.

Без вагань Джул скинула свої спортивні шорти і побляклу, зношену Стенфордську футболку. А потім і бюстгальтер.

Вона вдягла сукню Іммі через голову. Потім знайшла босоніжки. На туалетному столику розмістилася колекція Іммі — вісім каблучок у формі тварин.

Навпроти стіни висіло дзеркало на повен зріст у срібній рамці. Джул повернулася й кинула погляд на своє віддзеркалення. Її волосся було зібране у хвіст, але окрім цього, у тьмяному освітленні кімнати вона скидалася на Імоджен. Переважно.

То ось як це насправді. Сидіти на ліжку Імоджен. Користуватися її парфумами та взувати її підбори.

Іммі лежала в цьому ліжку вночі, поруч із Форрестом, але його можна замінити. Іммі наносила цей крем на руки, позначала прочитані місця закладками.

Уранці вона, розплющивши очі, бачила ці блакитно-зелені простирадла та краєвид моря. Ось як відчувати, що цей величезний будинок належав їй, що ніколи не треба непокоїтися про гроші чи виживання, що тебе люблять Ґіл і Патті.

Бути настільки гарно вбраною, без жодних зусиль.

— Що це?

У дверях стояла Іммі. Вона була вдягнена в джинсові шорти та Форрестів худі. На губах сяяв червоний блиск, яким вона зазвичай не користувалася. Вона не дуже скидалася на звичну Імоджен, як на Джул.

Джул охопив сором, але вона усміхнулася.

— Я гадала, що це не створить проблеми, — відповіла вона. — Мені потрібна сукня. Той хлопець телефонував, хвилину тому.

— Що за хлопець?

— З Оук Блаффс, ми з ним розмовляли, коли я каталася на каруселі.

— Коли це було?

— Він щойно написав і запитав, чи не хочу я зустрітися в парку скульптур за півгодини.

— Байдуже, — сказала Іммі. — А тепер зніми, будь ласка, мій одяг.