Джул похитала головою.

— Дозволь мені щось зробити для тебе, — попросила Іммі. — Ти на це заслуговуєш.

Наступного дня в Оук Блаффс без ваги свого волосся Джул почувалася піднесено. Було приємно, що Імоджен дбала по неї. Після стрижки вона позичила Джул блиск для губ і повела на ланч у ресторан із краєвидом на гавань. Після їжі вони зайшли до вінтажної ювелірної крамниці.

— Покажіть мені найнезвичайнішу каблучку, яка у вас є, — сказала Іммі.

Продавець заметушився й виклав на оксамитову тацю шість каблучок. Імоджен схвильовано крутила їх у руках. Вона вибрала нефритову каблучку у формі змії, заплатила за неї і вручила синю оксамитову коробку Джул.

— Вона для тебе.

Джул одразу відкрила коробку і надягла каблучку на підмізинний палець правої руки.

— Я занадто молода для одруження, — сказала вона. — Не тішся надіями.

Іммі засміялася й безтурботно відповіла:

— Я люблю тебе.

Це вперше Іммі вжила слово «любов».

Наступного дня Джул позичила в Імоджен автівку, щоб купити пропан для гриля в господарчій крамниці на іншому боці острова. Також вона купила деякі продукти. Повернувшись, вона побачила голих Імоджен і Форреста, які обвились одне навколо одного в басейні.

Джул уп’ялася в них очима, застигши у дверному отворі скляних дверей.

Їхні розваги здавалися незграбними. Довге мокре волосся Форреста було розкидане по його плечах. Його окуляри лежали на краю басейну, а без них його обличчя мало безбарвний і порожній вигляд.

Це здавалося неможливим. Джул була впевнена, що Імоджен не може кохати Форреста або жадати його по-справжньому. Він являв собою лиш ідею хлопця: був місцезаповнювачем. Хоча Форрест цього й не знав, але він був тимчасовою людиною, як уся та студентська молодь та учні мистецьких шкіл, які приїжджали на пікніки і з якими ніколи знову не зустрічалися. Форрест не чув таємниць Іммі. Він не був її улюбленцем. Джул ніколи не могла б подумати, що Імоджен зможе взяти його за обличчя і поцілувати, так спрагло й шалено, як робила це зараз. Вона дійсно не вірила, що Імоджен колись оголиться перед ним і стане аж такою вразливою.

Форрест помітив її.

Джул посунулася назад, гадаючи, що він закричить чи засоромиться, але Форрест просто сказав Іммі: «Твоя маленька подружка тут», — так, ніби говорив про дитину.

Імоджен повернула голову і гукнула: «Бувай, Джул. Зустрінемося пізніше».

Джул розвернулася й побігла нагору.

За кілька годин Джул спустилася вниз. Вона почула звуки подкасту на кухні, що було звичною справою для Імоджен, коли та готувала їжу. Зайшовши до кухні, вона застала Іммі за нарізанням цукіні для гриля.