На цьому місці всі в рубці засміялися, а Злата додала:
– Це точно, недарма ж кажуть – «хіть мордує, як дірянина».
Сміх перейшов у регіт, і Кріс, коли відсміявсь, повів далі:
– Так от, якось один пірат із Діри дізнався, що на Маракайбо, у тамтешній бордель, везуть велику партію альфабетанських секс-роботів вищого класу – ну просто тобі як живі, майже не відрізнити. І поніс цю радісну звістку в Діру – мовляв, збирайтеся, піднімайте пепелаци, такий вантаж раз у житті трапляє! І от, зголоднілі діряни хутко спакувалися у свої пепелаци та рвонули у квадрант Маракайбо…
Тут Крісову розповідь перебив Данило:
– Але ж із квадранту Діри нема маяків та стабільних зон зі зв’язками на Маракайбо. Без навігатора не обійтися.
– Саме так, – Маня помилувалася вже відполірованим нігтем та взялася за інший. – А що?
– Та от мені якось важко уявити нормального, себто, достатньо здібного навігатора, котрий став би з дірянами працювати, – Данило підняв візор та замислено почухав перенісся. – Навіть якщо хто в розшуку, завжди ж можна пристати до когось пристойнішого…
Харитон, який до того мовчки слухав розмову, пояснив:
– Навіть серед навігаторів довбанутих достатньо. Принаймні в дірян є п’ять навчених навігаторів та один природний. І вони, гадаю, в Дірі як сир у маслі катаються. Ну, Крісе, давай далі, цю оповідку ти ще не розказував.
Штурман охоче повернувся до розповіді про пригоди дірян:
– Так от, привалюють вони такі в квадрант Маракайбо, а там – великий ярмарок, кораблів – безліч. В тому числі альфабетанських. І який із них з роботітками – взагалі незрозуміло. Але ніщо не може зупинити дірян, коли вони чують таку здобич. Вони поки летіли, вже по іменам розписали, кому коли і скільки разів…
Але тут якраз прийшло повідомлення про вихід на орбіту кораблів зуавів, і розповідь довелося перервати. Всі швидко увійшли в робочий режим.
14. Цікаві розмови
Щойно корвет і катери з зуавами та ще трійко торгових, але броньованих і озброєних галер піднялися з планети, на фрегаті Зоряного Союзу, вочевидь, зрозуміли, що не варто зловживати терплячкою запорогів та ботбейців, заховали гармати, приглушили ходові та лягли у дрейф на високій орбіті.
– Злато, відкрий канал з «Орландо Фуріозо», – наказав Вовк.
Зв’язківка виконала наказ, і на великому екрані з’явився зоряносоюзовець – але не капітан Рамірес. І взагалі жінка.
– Лейтенант Франческа Франческі, – назвалася вона, із цікавістю роздивляючись Харитона і ту частину рубки «Перця», яку їй було видно.
– Дуже приємно, – без усякої приємності відповів Вовк. – А де Рамірес?
– Капітан захворів, – коротко проінформувала його Франческі. – Я як наступна за званням тимчасово прийняла командування.