— Усі так кажуть. Її то хоч до рани прикладай, то хоч святих винось.
— Про кого ви?
— Обійдемося без прізвищ. Я не впустила її. Годину тому.
Я подивився на Крамлі.
— Ми майже наздогнали її, ще трохи і в потилицю дихатимемо.
— Не називайте-но, — зірвалася Каліфія. — Горланила вона так, наче тримала десь напохваті ніж. «Ніколи в світі не вибачу тобі цього! — не на жарт розійшлася та. — Ти напоумила нас на хибний шлях, скерувала рухатися вниз, коли варто було вгору, згубити замість того, аби знайти. Горіти в пеклі тобі яскравим полум’ям!». Затим я лишень почула, як вона рушила машиною. Я взагалі сьогодні очей не зімкну.
— Вона часом не сказала, — це звучить, мабуть, безумно, — куди зібралася далі?
— Аж ніяк не безумно, — спростувала Каліфія. — 3 огляду на те, що спершу вона подалася до старого бовдура з Маунт-Лоу, якого покинула після однієї невдалої ночі, згодом прийшла по мою душу, адже саме я підштовхнула її до цього, далі на черзі бідолашний штурпак, що проводив церемонію. Їй не терпиться зібрати усіх нас докупи й зіпхати з обриву.
— Вона б не скоїла цього.
— А вам звідки знати? Скільки жінок було у вашому житті?
Дещо знітившись, по заминці, я боязко відповів:
— Одна!
Королева Каліфія змочила своє обличчя хустинкою завбільшки з пів її черевця, тим самим угомонившись, і поволі сунула на мене, зрушуючи з місця колеса, завдяки витонченим поштовхам навдивовижу крихітних туфельок. Несила було відірвати від неї очі, я дивом дивувався, як ці малесенькі стопи вживаються з отакенним тулубом і обличчям, схожим на місяць, що звисає над неохопним простором. Мені мрівся привид Констанс, що нібито потонув під здоровецькою плоттю.
Королева Каліфія заплющила очі.
— Вона користає з вас. Ви кохаєте її?
— Піклуюся про неї.
— Тримайте себе в руках, на вас ще й не таке чекає. Вона просила вас зачати з нею дитину?
— Не так буквально.
— Слова зайві, коли йдеться про мертвонароджених байстрюків. Вона виплодила монстрів по всьому Лос-Анджелесу і прилеглих територіях, вошивому Голлівудському бульварі та глухому куті Мейна. Спаліть дотла її постіль, розвійте прах і покличте священика.
— Якого священика, звідкіля?