Розділ п"ятнадцятий

Якраз із полудня собор сливе починав простоювати пусткою, лишень одна покутниця прихистилася побіля сповідальні. Коли священик показався, зараз же прикликав її до себе.

Угледівши його обличчя, миттю збагнув, що потрапив туди, куди слід.

Одначе, тільки-но жінка вийшла, я, здавалося, з переляку язик проковтнув, і все-таки скрався до сповідальні. Там, за віконними перемичками, бовваніла тінь.

— Слухаю тебе, сину мій!

— Даруйте, панотче! — випалив я. — Каліфія.

Ураз інші двері кабінки з розгону гупнули і розчахнулися навстіж в унісон із клятьбою. Вслід за тим я теж прочинив двері. Духівник похитнувся, наче його протаранило пострілом. Це була Реттіґан, дежавю. Ні, не вигиниста, дев’яностоп’ятикілограмова, засмагла до побронзовілості, наче у тюленів, плоть, а її тінь — викапаний скелет, плічка для пальт, флорентійський священик доби Ренесансу. Всередині нього зачаїлися кості Констанс, одначе саме тіло було обтягнене вапняною шкірою, що кольором нагадувала череп, уста священика прагли спасіння, але аж ніяк не постелі чи богомерзьких трапез. Тут був Савонарола,[107] який молив Бога простити усе його невтолиме словоблуддя, і сам мовчкуватий Господь із привиддям Констанс, і дух її полум’ям випирав з його очей, і витріщався з його черепа.

Попри двоїстість та сум’яття, отець Реттіґан збагнув, що, крім ословленого раніше, жодної загрози я більше не несу; він повів головою у бік ризниці, кивнув, аби я ступав усередину, аж тоді запер за обома двері.

— Ви її приятель?

— Ні, сер.

— Гаразд, — перехопився він. — У вас є на все п’ять хвилин. Кардинал очікує мене.

— Вам краще піти.

— П’ять хвилин, — мовила Констанс із-під маски вилитого двійника. — То що там?

— Я доперва навідався до…

— Каліфії, — отець Реттіґан важко зітхнув, стримуючи відчай. — Королева. Переправляє сюди людей, яким неспроможна зарадити. Вона вірує у своє, я — у своє.

— Констанс знову кудись заподілася, панотче.

— Знову?

— Принаймні так казала Королева, себто Каліфія.

Я простягнув Книгу мертвих. Отець Реттіґан прогорнув сторінки.