Я швидко вів машину, аби дістатися додому і перевірити автовідповідач. Було одне записане повідомлення, яке переконувало мене купити новий набір шин, поки не стало зовсім пізно, і звісно це звучало досить загрозливо, але все ж від Деб нічого не було. Я зварив собі кави і став чекати ранкову газету, яка мала з глухим стуком вдаритися об мої двері. Вранці був присутній елемент якогось сюрреалізму, що не було повністю спричинене вчорашнім шампанським.
Ну і що тепер я міг зробити? До Рити ж має повернутися її здоровий глузд. Я маю на увазі: заміж, за мене? Хто взагалі може захотіти одружитися ЗІ МНОЮ? Мають бути інші альтернативи, наприклад, стати черницею, чи поступити в Корпус миру. Адже йдеться про Декстера. Невже в місті розміру Маямі вона не могла б знайти нікого, хто хоча би був людською істотою? Та й взагалі чому Рита поспішала вийти заміж? Не можна сказати, що її перший шлюб вдався, але ж ні: їй не терпілося знову поринути з головою в щось подібне. Невже жінкам так відчайдушно хочеться вискочити заміж?
Звичайно, вона мусила думати про дітей. Народна мудрість стверджує, що їм потрібен батько. У цьому твердженні, мабуть, було щось, оскільки, де б я був зараз, якби не Гаррі? А Астор і Коді виглядали щасливими. Навіть якщо я зможу переконати Риту у цьому комічному випадку, чи зрозуміють це колись діти?
Я був на другій чашці кави, коли принесли газету. Я швидко проглянув головні розділи і з полегшенням дізнався, що жахливі події як і раніше відбувалися майже повсюди. Принаймні хоча б у решти світу не з"їхав дах.
О сьомій ранку я вирішив, що дзвінок Дебрі по мобільному буде достатньо безпечним. Відповіді не було; я залишив повідомлення і через п"ятнадцять хвилин вона відповіла.
— Доброго ранку, сестричко, — вимовив я, любуючись своїм гарним результатом у надані голосу веселого звучання. — Вдалося поспати?
— Трохи, — пробурчала вона. — Вчора прокинулася близько чотирьох. Простежила шлях посилки аж до Хаялії25. Більшу частину ночі їздила по окрузі, шукаючи білий фургон.
— Якщо він відправив посилку по дорозі з Хаялії, то швидше за все їхав із Кі Вест.
— Мені, чорт забирай, і без тебе це відомо! — випалила вона. — Але що в біса ще я могла зробити?
— Не знаю, — зізнався я. — Але чи не сьогодні до нас прибуває хлопець із Вашингтона?
— Нам про нього нічого не відомо. Якщо Кайл хороший, то це зовсім не означає, що всі інші виявляться такими ж.
Вона напевно забула, що Кайл не показав себе особливо хорошим у своїй роботі, принаймні, на публіці. Він-то взагалі нічого не зробив, окрім як дозволив себе схопити і надати лиходієві можливість відхопити у себе палець. Але пускатися в розлогі коментарі на тему
— Що ж, нам залишається лише припустити, що новий хлопець знає про цю справу щось таке, чого не знаємо ми.
Дебра пирхнула.
— Це не буде складно. Я подзвоню, коли він з"явиться.
Вона відключилася, а я почав збиратися на роботу.
Глава 17
О 12:30 Дебора увірвалася в мій скромний притулок у лабораторії судово-медичної експертизи і кинула переді мною на стіл аудіокасету. Я підняв голову і поглянув на неї; вона не виглядала задоволеною, але це не було новиною.
— З мого домашнього автовідповідача, — сказала вона. — Послухай.
Я відкрив кришку стерео і вставив касету, яку кинула в мене Дебра. Натиснув програвання: почувся гучний писк, а потім незнайомий чоловічий голос промовив: