— Що нам потрібно, — сказав капітан. — то це сказати цим..
Дебра показала на Бердета.
— Вони прислали його.
Меттьюз подивився на небіжчика і задумливо випнув губи.
— Що ти пропонуєш?
— У нас є пара зачіпок. — відповіла вона, кивнувши в мою сторону.
Мені дуже хотілося, аби Дебора цього не робила, оскільки Меттьюз повернув голову в мою сторону, і що найгірше, на мене подивився і Доукс. Якщо оскал голодного пса і міг про щось говорити, то в даному випадку його відношення до мене явно не пом"якшало.
— А ти яке відношення до цього маєш? — поцікавився капітан у мене.
— Він — лаборант із судово-медичної експертизи. — пояснила Дебора, а я скромно кивнув.
— Дурня. — промовив Доукс.
— Часовий фактор відіграє важливу роль, — продовжила Дебора. — Треба знайти хлопця до того, як з"являться ще ось такі, — вона показала на Бердета. — Ми не можемо вічно тримати справу в секреті.
— Гадаю, більш доречно вжити вираз «приховувати вбивства від оскаженілих журналюг». — промовив я, завжди будучи готовим прислужитися. Меттьюз пильно на мене подивився.
— І я знаю у загальних рисах, що хотів зробити Кайл... Чатскі, — продовжила Дебора. — Але ми не можемо рухатися далі, адже мені не відоме підґрунтя подій, — Деб кивнула підборіддям в сторону сержанта. — Але сержанту Доуксу це відомо.
Доукс виглядав здивованим, і було добре зрозуміло, що цей вираз обличчя він рідко практикував. Проте перш ніж сержант встиг хоч щось вимовити, Дебора сказала: — Вважаю, що втрьох ми схопимо хлопця до того, як тут з"явиться черговий федерал і отримає теж саме, що й інші.
— Дурня, — заперечив Доукс. — Ти хочеш, аби я працював з
Йому не треба було тикати в мене пальцем, щоб інші зрозуміли, кого він мав на увазі, але сержант все ж зробив це, направивши в мою фізіономію свій вузлуватий вказівний палець.
— Так, хочу. — відповіла Дебора.
Капітан Меттьюз із нерішучим виразом обличчя жував губу, а сержант повторив:
— Дурня!
Я сподівався, що його навички вести розмови таки покращаться, якщо ми попрацюємо трохи разом.