— У мене таке враження, що мій син міг сподобатися Черрі головним чином через його гроші.

Венді розгнівано трусонула головою, тепер обстоюючи свою думку:

— Нізащо. У неї була робота — зарплатня понад тридцять тисяч на рік.

Лаура була знічена.

— Вона більше не працює.

— Ні, але вона шукає роботу.

Лаура м’яко промовила:

— Мені так не здається…

— Але Даніель, без образ, Лауро, але ж він ще й досі інтерн, так? Має не надто велике навантаження, і я не розумію, як він може утримувати їх обох. А ще він мешкає в шикарній частині Лондона, хіба ні? Напевно, там пекельна іпотека.

— У нього є трастовий фонд. А квартира… За неї вже виплачено. Його батько купив.

Її очі розширилися від здивування.

— На рахунок Даніеля щомісяця надходить п’ять тисяч. Навіть не беручи до уваги його кар’єру, яка, ми сподіваємося, буде блискучою, насправді йому не потрібно працювати. — Вона замовкла, зрозумівши, що Венді нарешті усвідомила її слова.

Жінка почервоніла й, здавалося, уперше втратила над собою контроль.

— Чортове пекло, — вилаялася вона, і між ними запала тиша.

Венді замкнулася в собі. Збентежена, що не розуміла ступеня багатства Даніеля. Лаура боялася, що вже майже втратила її, тому взяла її за руку й міцно стиснула.

— Будь ласка, Венді. Я не знаю, що ще зробити.

Їй було незручно тримати Венді за руку, тому Лаура збентежено відпустила її.

— А тепер вони ще й одружуються, — сказала до себе Венді.

Лаура похитнулася, її пронизали мільйони крихітних жал, вуха почервоніли.

— Ви не знали.