Він запнувся й поглянув на двері, в які входив новий відвідувач.
Той, що стояв у магазині, мимоволі обернувся.
— Ви тут, пане інспектор? — здивовано звернувся до нього новоприбулий.
Не відповідаючи на запитання, той, кого назвали інспектором, знову повернувся до ювеліра:
— Отже, ми вам дуже вдячні. Ми займемося цією справою. — Він приклав вказівний палець до крис свого капелюха, що зсунувся йому аж на потилицю.
Не сказавши більше ні слова, обидва незнайомці вийшли з ювелірного магазина, залишивши спантеличеного хазяїна. Похитавши головою, ювелір спершу подивився крізь скляні двері, потім — на свою помічницю:
— Ви що-небудь зрозуміли?
Продавщиця підійшла до нього і теж похитала головою:
— Нічогісінько! — А через якийсь час без будь-якого зв"язку з попереднім додала: — Хоч волосся у неї й пофарбоване, а шуба з справжнього хутра!
— Вас також сповістили? — спитав кримінальний агент інспектора вже на вулиці. — А куди ж поділася та дама, про яку йшла мова?
— Все в порядку, Морріс. Вам нема чого більше турбуватися про цю справу. Ми вже займаємось нею. Ту даму ми знаємо давно — це звичайна кишенькова злодійка. Вона від нас не втече! — тихо додав він.
36
В готелі «Ері» слуга ніс до виходу два великих чемодани. Недалеко від дверей він поставив їх на підлогу, щоб перепочити. Слуга не помічав, що чоловік, який досі стояв біля ложі портьє і переглядав газету, читає адресу на бирках біля чемоданів:
«Л. Бельмонт, Готель «Ла Салл», Центральний вокзал Чікаго».
За дві години через службовий хід з готелю вийшла чорнява дівчина, очевидно, служниця, з сумкою для покупок у руках і не оглядаючись пішла навскіс через вулицю в гастрономічний магазин. Мабуть, вона багато купувала, бо вийшла звідти тільки через добрих півгодини, але не пішла до готелю, а звернула на Фултонстріт.
А трохи пізніше знову той самий слуга готелю «Ері» вдруге ніс через вестибюль два чемодани. Якийсь новоприбулий попросив у нього вогню. Той поставив чемодани на підлогу, вийняв свою запальничку й клацнув нею.
— Важко, мабуть, вам?
Слуга, посміхаючись, відповів:
— Нічого. Я вже звик до цього.
— Куди ви їх відправляєте? — ніби між іншим спитав незнайомець, беручи в рот сигарету. — З такими чемоданами вирушати тільки за океан!