Старий ювелір ще раз глянув на неї, а потім зник у задній частині свого досить просторого магазина.

З глибини магазина вийшла помічниця й заходилася щось переставляти на вітрині.

Знадвору глухо долинав вуличний шум; магазин містився на Фултонстріт — головній артерії Брукліна.

Лю Бельмонт взяла з столика якийсь журнал і почала неуважно перегортати його.

Минуло кілька хвилин, а ювелір не повертався. Це почало непокоїти відвідувачку, і вона мимоволі глянула на прилавок, де все ще лежали обидва її браслети.

В цю мить од вхідних дверей на підлогу впала тінь. Бельмонт повернула голову й побачила якогось чоловіка, що відчиняв важкі, оббиті міддю скляні двері. Вона швидко підвелася, кинулась до прилавка, схопила браслети й поспішно сховала їх у сумку. Але було вже пізно… Незнайомець встиг побачити все і, зупинившись позад неї, тихенько сказав:

— О, вкупі з Нево, мабуть, вигідно вершити справи.

Якусь мить Бельмонт була наче паралізована, але потім різко обернулася до нього. В її очах, як у розлюченої кішки, загрозливо блиснули іскри.

Навіть не зрушивши з місця, незнайомець додав:

— Я дозволяю собі нагадати вам про долю Гленн Девіс. Вона теж думала, що зуміє зрадити нас.

Чоловік тримав обидві руки в кишенях плаща. Тепер він дивився кудись убік, так, ніби йому до Бельмонт не було ніякого діла.

Лю Бельмонт прожогом кинулась до дверей. Коли ювелір повернувся, вона вже зникла.

Старий підбіг до вхідних дверей і розчаровано дивився крізь скляні шибки.

— Як же ви дозволили їй втекти! — звернувся він до незнайомця, який усе ще непорушно стояв на місці. — Ви ж з поліції? — додав він запитливо.

— Так, — відповів той і в свою чергу запитав: — Ви дзвонили в поліцію?

Ювелір схвильовано сплеснув руками:

— Так ви, значить, не той агент, що мав прийти сюди! Ну, тепер уже пізно! Вона втекла!

— А навіщо ви дзвонили? — поцікавився незнайомець.

Сивий ювелір знову зайшов за свій прилавок.

— Ця дама запропонувала мені два масивних золотих браслети, зовсім унікальні речі! На мою думку, вони могли бути лише викрадені з чиєїсь колекції. Вона дуже поспішала продати їх, навіть після того, як я попередив, що це для неї дуже невигідно. Такі надзвичайно коштовні речі вона хотіла продати за безцінь: за порівняно низьку ціну золота.