Першим з гостей знову заговорив редактор:

— Мене цікавить ще тільки одне: я хотів би знати, що цього Нево знову погнало на Юкатан.

— Це завжди та сама сила, яка тягне злочинця до місця злочину, — лаконічно відповів комісар Альтман.

Проте Гофстраат похитав головою.

— Мені здається, що в даному разі істотну роль повинні відігравати й інші причини.

— І що ж ви припускаєте? — спитав Роньяр.

— Як знати? Можливо, він знав про існування інших скарбів, а може хотів забрати решту того, що знайдено раніше.

— Так, а куди він, власне, збирався? Знову в те ж саме місто руїн? — спитав Альтман.

Петер ствердно кивнув:

— Нево хотів примусити Паручо провести його до міста руїн. Він і не підозрівав, що має справу з свідком свого злочину. Так дійшло діло до сварки, кінець якої вам уже відомий.

— Давайте не будемо більше думати про нього! — вигукнула Евеліна Норріс. — Що було, те минуло.

Але Гофстраат благально підняв руки:

— Перш ніж ми закриємо справу Нево, ви повинні взнати ще дещо.

Всі з зацікавленням звернули до нього свої погляди, бо Гофстраат не мав звички привертати до себе загальну увагу.

Петер уважно чекав. Отже, він не помилявся у своєму передчутті про якусь загадкову роль свого друга у цій справі?

— Доктор Нево, — продовжував тимчасом Гофстраат, — зовсім був не Нево, а Оуен. Він просто перевернув своє прізвище.

— Що-о?

— А навіщо ж це?

— Оуен був агентом одного американського тресту і мав завдання або вивезти винахід професора Тербовена в Америку, або ж знищити його разом а винахідником.

— Та це ж просто неймовірно! — вигукнув Бергер, недовірливо захитавши головою.