– Дякую, містріс. Чаю, будь ласка.

Чай приніс охоронець – одну чашку на таці, де крім чашки та маленького чайничка стояли ще блюдечко з трьома шматочками різнокольорового мармеладу і крихітне тістечко. Схоже, все-таки крім штінта, Саїда та Миколу ніхто досі й не помітив.

Процедура оцінювання тяглася більше години. Лейла, не поспішаючи, пила чай, заїдала мармеладом і тістечком. Саїд все гадав, чи помітять їх з Миколою нарешті, чи ні. Не помітили і чаю не принесли. Нарешті, оцінник закінчив та сказав:

– Всі камені справжні. В якій валюті бажаєте дізнатися ціну?

– Бажаю в галактах, – Лейла відставила порожню чашку.

Галакти були в цих місцях найбільш уживаною і стійкою валютою. В Конгресі ходили крім галактів також портівські динари та зоряносоюзівські песети з реалами, але на Акермані надавали перевагу більш твердій валюті, тобто галактам або стелларам. Але краще галактам – все ж Галактична Співдружність тут, поряд, а Ліга Вільних Планет – далеко.

– Ваші рубіни здебільшого шестикаратні, за один такий наш банк може запропонувати три тисячі галактів. За сапфір – дві з половиною, за фульгіт – дві. За умови, що ви продасте всю партію, міз, ми готові додати два преміальних відсотки від загальної суми. Запевняю вас, кращої ціни ви тут не знайдете.

Саїд швиденько порахував. Виходило, що за все разом із цим відсотком – двісті тисяч галактів!!! За правилами запорогів він та його команда отримували половину прибутку. Непогано. Навіть дуже непогано.

Лейла думала так само, і кивнула:

– Гаразд. Тільки, прошу, видайте суму на універсальних кредитках. По десять тисяч на кожну – нам ще команді частку виплачувати…

Коли вони покинули банк і нарешті дібралися до «Хабіби», Саїд видихнув, ляпнувся у своє крісло другого пілота і заволав:

– Хто там на камбузі? Кави!!!

Лейла всілася на своє місце зв’язківця, закинула ногу на ногу та відкинулася в кріслі.

– Бачиш, а ти ще не хотів купця вдавати.

– Так же ж минулого разу я лишень проблеми відхопив, – Саїд потер щоки.

– Та це як подивитися… сигари ж ти тоді взяв як здобич. Стали у нагоді, ще й як. А нам ще частка в загальній здобичі належить. Дуже непогані гроші.

З’явився Салман з кавою, причому він прихопив кухля і для Лейли.

– Отже, нам за камінці по десять тисяч на кожного доводиться? – спитав він, подаючи каву спочатку Лейлі, а потім Саїдові. Салман порахував правильно: за їхньою загальною угодою командир корабля-ланки, Саїд, та його помічниця Лейла отримували по дві десятих, а інші – по одній. Саїд відсьорбнув чорнющої кави та кивнув:

– Авжеж. Що на свою частку робитимеш? Чи не хочеш додому повернутися, освіту закінчити?

Салман похитав головою: