– Ну хоч хтось повернувся!!!

– А що, крім нас іще комусь не пощастило? – втрутилася в розмову Роза. Диспетчер підтвердив:

– Еге ж. Після вас у зону затягло ще «Янголів Чарлі», «Лал» і «Сокиру». Поки ніяких звісток від них не було. А вони застрахувалися перед матчем, між іншим… відсотки ж бо капають.

– Місця на причальних рейках ще є? – Вовк зробив знак Златі – мовляв, відсилай повідомлення Лео. Хоча Харитон і обіцяв йому прислати ансібль, але оскільки впоралися швидко, то витрачати енергію на миттєву передачу він вважав зайвим.

– Та є. Після матчу кілька відчайдушних поспішайлів звалили через другу зону.

На вільних причальних рейках замиготіли зелені вогні. «Перець», а за ним усі інші сіли, зістикувалися із станцією, а тут і відповідь від Лео прийшла, з позначенням місця та часу зустрічі. Харитон задумався ненадовго, щось прикинув, потім наказав:

– Зі мною – Мар’яна, Влад, Василь і Тодось. Іншим поки не виходити. Бодю, можеш із Данилом місцями махнутися.

На цих словах Данило видихнув: звісно, з командою «Перця» працювати було приємно, але вже краще повернутися в свою рідну рубку.

Вовк перемкнувся на командирів «чайок», які залишилися на Акермані:

– Прийом, хлопи. Як справи?

На екранах конференц-зв’язку змалювалися радісні пики Тимоша, Ласло та Яцька:

– Урря!!!! Всі в зборі!!! – загаласував Тимош.

– Справи – просто клас, отамане, – відгукнувся більш спокійний Ласло. А Яцько тицьнув у екран золотий пивний кухоль, інкрустований по обідку навколо денця якимись доволі вульгарними самоцвітами:

– А ми кубок здобули!!! На трьох випало!

– Ого! – загомоніли всі в рубці «Перця».

Явдоха з «Еланори» із заздрістю зітхнула:

– Ну от, блін, поки ми болота товкли, ви тут розважилися на славу!

– А кому навіть болота потовкти не дісталося, – похмуро відгукнувся Саїд.

Харитон тицьнув у нього пальцем:

– А до речі. Ти мені ще звіт про свою торгову місію винен.