В латинських цитатах 7 та 8 прим. Вольтер каже про статеві збочення Цезаря, Олександра і Адріана.
До Пісні тринадцятої
Сеньйорство у Феррарі звеселяв. — Йдеться про Лодовіко Аріосто (1474—1533), який був двірським поетом Феррарського герцога Альфонса д’Есте. Славетна його поема «Шалений Роланд» починається терцинами на честь герцогського роду.
Привидівся йому король Франциск. — Франциск І (1494—1547) — французький король з 1515 p., у бою при Павії (1525) зазнав поразки і був узятий в полон іспанським військом. Французька традиція зробила Франциска королем-рицарем і вклала в його уста слова, нібито сказані ним під час полонення: «Все втрачено, крім честі».
І Карл устав перед очима П’ятий. — Карл V (1500—1558), з 1516 р. король Іспанії, а з 1519 р. — німецький імператор. У 1556 р. відмовився від імператорської корони на користь брата, а від іспанської корони на користь сина.
І Генріхові Другому дає... — Генріх II — французький король з 1547 до 1559 р.
Дев’ятий Карл. — Карл IX (1550—1574) — французький король з 1564 р.
Ти, Павле Третій, ти, Десятий Леве. — Лев X — римський папа з 1513 до 1521 р. Павло III — римський папа з 1543 до 1549 р.
Лише беарнець, рицар мій сталевий. — Генріх IV (1553—1610) — перший французький король з роду Бурбонів; його предки були можновладними сеньйорами Беарна (на півдні Франції); за Генріха III очолював протестантську партію в її боротьбі з католицькою лігою. Після смерті Генріха III був оголошений за короля Франції, але Париж, що перебував у руках ліги, відмовився його визнати. Боротьба припинилася тільки після того, як Генріх прийняв католицизм в 1593 р. Вольтер присвятив Генріхові IV свою епічну поему, перше видання якої вийшло в 1723 р. під назвою «Ліга, або Генріх Великий». В наступних виданнях поема дістала назву «Генріади». В цій поемі Вольтер в образі Генріха IV втілив свій ідеал освіченого монарха — мудрого політика, що турбується про своїх підданців і терпимо ставиться до інакомислячих.
Людовіка великого пора. — Людовік XIV (1638—1715), названий «великим», — французький король з 1643 p.; при ньому політика абсолютизму досягла апогею. Розкіш двору «Короля Сонця», як іменували його придворні кола, була політичною демонстрацією величі і непохитності королівської влади. Вольтер написав похвальну історію царювання Людовіка XIV («Siècle de Louis XIV», 1751 p.).
І Монтеспан, погордливу на вдачу. — Монтеспан (Montespan, marquise de, 1641—1707) — Франсуаза Атенаїс де Рошушуар де Мортемар — фаворитка короля Франції Людовіка XIV.
Регентства йде доба благословенна. — Регентство — епоха урядування герцога Орлеанського (1715—1723) під час малоліття Людовіка XV, позначена винятковою розбещеністю аристократії.
Прекрасна Дафно — натяк на дочку герцога Орлеанського, герцогиню де Беррі (Веrry Marie-Louise-Elisabeth, duchesse de, 1695—1719), яку підозрювали в любовному зв’язку з батьком.
До приміток Вольтера
Одинадцять тисяч дів, убитих у Кельні разом зі св. Урсулою під час навали гуннів. Їх мощі в середні віки притягали багато прочан.
Іаків обдурив Ісава, старшого свого брата, видавши себе за нього перед сліпим батьком Ісааком і діставши благословення на першенство.
Анна де Піселе (Pisseleu Anne de, 1508—1576) — коханка Франциска І; мала величезний вплив на короля. Їй приписували розголос державної таємниці, що потяг за собою воєнні та дипломатичні невдачі Франції.
Діана де Пуатьє (Diane de Poitiers, 1499—1566) — коханка французького короля Генріха II, підкорила своєму впливові недолугого монарха.
Папа Олександр VI Борджа (1431—1503). — Скандальна хроніка його родинного життя дістала широкий розголос, зокрема зв’язок з дочкою-красунею Лукрецією. Наведена Вольтером латинська цитата становить останній рядок відомої в свій час епіграми на Лукрецію Борджа:
Sic jacet in tumulo Lucretia nomine, sed re