До приміток Вольтера

Дож — у Венеціанській республіці голова держави. Вінчання дожа з Адріатикою було символом панування венеціанців над морем.

Санназар (Sannazaro G., 1458—1530) — італійський поет, названий християнським Вергілієм; написав латинську поему «Про народження Богоматері», пастуший роман «Аркадія» італійською мовою і ряд дрібних віршів.

Вергілій (Vergilius Publius Maro, 70—19 до н. e.) — римський поет епохи Августа, автор «Буколік» — описових віршів, що ідеалізують життя пастухів, «Георгік» — дидактичної поеми про рільництво та «Енеїди» — епічної поеми про походження Риму, яку Вергілій написав, наслідуючи «Іліаду» та «Одіссею». Французькі письменники епохи класицизму вважали «Енеїду» досконалішим зразком національно-героїчного епосу, ніж твори Гомера.

Харібда — уславлений вир коло берега Сицілії в Мессінській протоці, де є багато підводного каміння; за давніх часів його вважали дуже небезпечним місцем для мореплавців. Таке саме небезпечне місце було коло Сцілли, скелі на італійському березі Мессінської затоки. Звідси приказка: «Між Сціллою і Харібдою». За античними легендами, Сцілла і Харібда — жінки, перетворені волею богів на потвор, жили вони — одна в скелі, друга — в морському вирі.

Фокейці — жителі Фокії (торговельне місто в Малій Азії), завзяті колонізатори; вони в VI ст. до н. е. заснували на півдні Франції місто Массілію (Марсель).

Сент-Бом — гора на півдні Франції; вона має грот, в якому, за легендою, Марія Магдалина перебула останні 30 років свого життя.

До Пісні десятої

і вбогі рештки батьківського краю, що досі ще в руках своїх зберіг... — Перед взяттям Орлеана (1428) Карлові VII належала тільки незначна частина Франції, решта її території була захоплена англійцями.

Євреїв... сорбонців. — Сорбоністи — доктори Сорбонської школи.

Ультрамонтанцями називали французьких католиків, які визнавали владу папського престолу найвищою і єдиною і захищали принцип непогрішності папи. Дитя Кальвіна — кальвіністи, прибічники протестантського напрямку, що відзначалися непримиренною ворожістю до церковної католицької обрядності і до ряду засад католицької церкви.

Щоосені ті золоті дари, з яких сам Ной за давньої пори... — Золоті дари — виноград. За біблійними легендами, Ной уникнув загибелі під час «всесвітнього потопу», сховавшись у ковчезі («велика скриня»). Після потопу Ной взявся до виноробства.

Помона й Флора. — Помона — за стародавньою міфологією, богиня деревних плодів. Про неї розповідає Овідій у своїх «Метаморфозах». Флора — богиня квітів і садів, кохана бога вітру Зефіра, якого за його прудкість вважали вісником богів.

Самі, під наглядом сестри Безонь. — Безонь (besogne) у перекладі означає справу, роботу, працю. Цим прізвиськом-характеристикою Вольтер намагається відтінити гостроту змісту X пісні.

Отак Ахілл в одежині дівочій колись у Лікомеда гостював і пестив Деїдамію щоночі. — Ахілл — один з головних героїв Троянської війни. За легендою, його мати, морська богиня Фетіда, спочатку хотіла уникнути його участі у війні і сховала його під виглядом дівчини у царя Скіроса — Лікомеда. Від однієї з царських дочок — Деїдамії — в Ахілла був син.

До приміток Вольтера

Карл VI Божевільний (Charles VI le Fou, 1380—1422). — Хвороба Карла VI була причиною постійних сварок між його родичами, що боролися за владу. Стан усередині країни ускладнився через багатолітню війну з Англією.

Філіпп (Philippe le Hardi) — король Франції (1270—1285); на виказ царедворця Лабросса підозрював свою дружину Марію Брабантську в убивстві його сина від першого шлюбу; переконавшись у її безвинності, стратив Лабросса.

Бегінки — жіноче товариство світського характеру, що ставило перед собою філантропічну мету. Ці спілки були поширені в Нідерландах, Франції й Німеччині.

До Пісні одинадцятої