Так в давні дні над голубим Євфратом. — Євфрат — річка в Maлій Азії, згадувана в найдавніших літературних пам’ятниках.
Тож Дюнуа, усіх бастардів цвіт. — Бастард (bastard) — незаконна дитина, зокрема позашлюбна дитина владущих осіб, що визнана ними і має у визначенні бастард, як у своєрідному титулі, вказівку на знатність походження. Дюнуа називав себе в офіціальних документах «Bastard d’Orléans», бо був позашлюбним сином Людовіка, герцога Орлеанського.
Чаклун і некромант — некромант (necromant) той, що викликає духів, чарівник.
Інкуб йому. — Інкуб — за народним повір’ям, демон, що одвідує деяких жінок.
Коли Назона вірити словам. — Назон Публій Овідій (Publius Ovidius Naso, 43 р. до. н. е. — 7 р. н. е.) — римський поет. Йому належить, опрацювання стародавніх міфів у «Метаморфозах».
З Європою, з Данаєю удвох. — Європа — дочка фінікійського царя. За легендами, була вкрадена Зевсом і мала від нього дітей. Даная — дочка аргосського царя, кохана Зевса.
Їх подають Аглая, Єфрозіна і Талія. — Аглая, Єфрозіна і Талія — за старогрецькою міфологією, дочки Вакха і Венери, що уособлюють собою радість життя.
Нектар кипить у Гебиних руках. — Геба (грецька міф.) — богиня юності; була виночерпієм у богів.
До Дюнуа вона щось прошептала — і наш герой уперше затремтів. — До оповідань Гільома Ваде включено віршований епізод «Що подобається дамам» (Ce qui plait aux dames); його герой Роберт має стати чоловіком феї. Розгортання подій нагадує пригоду Дюнуа в замку Гермафродита.
До приміток Вольтера
Флавій Іосиф (37—97) — єврейський історик, його перу належить «Історія війни євреїв проти римлян» та «Історія євреїв»; в останній Флавій охоплює період від легендарного створення світу до повстання євреїв проти римлян у І ст. н. е. при Нероні.
Отець Кальме (dom Augustin Calmet, 1672—1754) — бенедиктинський монах, що тлумачив священне писання і залишив ряд праць, з яких найважливіші: «Біблія латинською і французькою мовами з літературними і критичними коментарями» та «Історичний і критичний словник Біблії».
Олександр-Євтихій — в 933 р. був обраний патріархом Александрії. Вольтер дав йому друге ім’я Олександр, очевидно, через співзвучність з цим іменем назви міста Александрії.
Бекан (Johannes Goropius Becarius, 1518—1572) — бельгійський вчений і лікар. Облишивши медицину, вивчав античний світ, мови й мистецтво. На конференції в Льєжі Бекан намагався довести, що Адам розмовляв фламандською або тевтонською мовою (Indoscythiса «Origines Antwerpianae», Anvers, 1569).
Ганнібал (247—182 до н. е.) — полководець Карфагена, що провадив на протязі 39 років війни з римлянами і завдавав їм не раз поразки, поки нарешті в бою під Замом (202 р. до н. е.) був сам розбитий ними; проте і після цього продовжував боротьбу, входячи в спілку з різними державами.
Сціпіон (P. Cornelius Scipiо; 235—184 до н. е.) — названий Африканським — римський полководець, провадив боротьбу з карфагенянами, переміг Ганнібала під Замом.
Полібій (коло 205—123 до н. е.) — історик, грек з походження, сприяв охороні грецьких міст від пограбування; водночас був прибічником і уславлювачем Риму.
Фолар (Chevalier de Folard, 1669—1752) видатний французький учений у питаннях тактики і стратегії. Учасник воєн кінця царювання Людовіка XIV. Йому належать праці з військової справи та коментарі до історії Полібія.
Помпей (Gnejus Pompeius Magnus, 106—47 до н. е.) — римський полководець і державний діяч.
Франциск Ксаверій (François-Xavier, 1506—1552) — друг Ігнатія Лойоли, проповідник християнства в Індії, дістав прізвисько «апостола Індії».