Перед Тюренном сам Конде не встояв. — Конде (Gondé Louis II, prince de, 1621—1686), названий великим, і Тюренн (Turene Henri de la Tour, 1611—1675) — видатні французькі генерали. Під час Фронди Конде спочатку був на боці двору, а потім очолив партію феодальної аристократії, що боролася проти абсолютистської політики кардинала Мазаріні, підпорою якого було середнє дворянство та верхівка буржуазії. Тюренн, що належав деякий час до «фрондерів», у 1651 році перейшов на бік Мазаріні і в наступному році завдав поразки війську принца Конде. Після розгрому аристократичної партії Конде емігрував до Іспанії, вступив в іспанську армію і взяв участь у війні з Францією. Бій на дюнах, коло приморського міста у Фландрії — Дюнкірхена (1658), закінчився перемогою французького війська, на чолі якого стояв Тюренн. Після складення миру між Францією та Іспанією Конде повернувся на батьківщину і не раз брав участь у дальших воєнних кампаніях (відновлена війна з Іспанією, війна з Голландією). Тюренн у 1774 р. окупував одну з німецьких держав на Рейні, Палатінат.

Віллара, не останнього з героїв... — Віллар (Villars Louis Hector, 1653—1734) — французький генерал, один з найталановитіших полководців останніх років царювання Людовіка XIV; під Мальплаке був розбитий військом коаліції під командою генерала Мальбрука.

Юпітер, Марс, Поллукс і всі боги. — Поллукс — син Юпітера і Леди, разом зі своїм братом Кастором брав участь у поході Аргонавтів, що подалися на кораблі Арго в Колхіду (так греки називали країну, що лежить в південно-західній частині Кавказу) шукати золоте руно. В цьому міфі поетизувалася колонізаторська діяльність грецьких мореплавців.

І Олександер, цар серед царів. — Олександр Великий (356—323 до н. е.) — македонський цар, один з найбільших полководців в історії; при ньому завойовницька політика Греції досягла найвищого щабля, він підкорив Персію та Єгипет.

Лурді (Lourd) — тупий. Вольтер, згідно з традицією комічних жанрів класичної літератури, часто надає своїм героям імена-характеристики.

Юрба там розенкрейцерів дурних. — Розенкрейцери — члени таємного реакційного містичного товариства, що виникло в 1622 р.

Какодемон, що будував той храм. — Какодемон — у перекладі з грецької — злий дух.

Хоча у «Віснику». — «Вісник» (Mercure de France) — журнал, заснований в 1672 p., спочатку мав назву «Mercure galant».

Нові белерофонти-вояки. — Белерофонт — легендарний грецький герой; дістав від Афіни-Паллади коня Пегаса, з допомогою якого переміг Химеру (потвора з лев’ячою головою і тулубом дракона) та амазонок.

Склав і «Жабино-мишачу війну». — «Війна мишей та жаб» (Batrachomiomachia) — героїкомічна поема, приписувана Гомерові.

Ігнатій радий, а Кенель — рида. — Кенель (Quesnel, 1634—1719) — католицький богослов, прибічник янсенізму. В 1684 p., відмовившись підписати антиянсенітську формулу, змушений був тікати з Франції. В Брюсселі видав «Réflexions morales sur le Nouveau Testament», засуджений папською буллою 1713 p. Лойола (Loyola Ignacio, 1491—1556) — засновник «Ордену Ісуса» (єзуїти), що ставив перед собою завдання — боротися з єресями та зміцнити папську владу.

Ти більше, ніж Кібела ясносила. — Кібела (грецька міф.) — богиня Землі, дружина Кроноса, мати Зевса, Гери, Посейдона та деяких інших богів.

До приміток Вольтера

Мільтон (Milton John, 1608—1674) — англійський поет і публіцист, виразник ідеології революційної англійської буржуазії в епоху громадянської війни 40—50-х років XVII ст., у поемах «Утрачений рай» та «Повернений рай», написаних на біблійні сюжети, виступив проповідником суворого пуританізму, пройнятого духом релігійної нетерпимості. Видав кілька політичних памфлетів проти монархістів.

Руссо Жан-Батіст (Rousseau Jean-Eaptiste, 1671—1741) — поет-класик; великої слави зажили його оди, епіграми, послання. Деякий час був у близьких стосунках з Вольтером, але потім вони стали запеклими ворогами.

Данше (Danchet Antoine, 1671—1748) — французький поет, автор опер і трагедій. Вважали, що його обранню академіком більше сприяла його добродійницька діяльність, ніж літературні заслуги. З цього приводу Вольтер писав: «On peut gagner l’Académie comme on gagne le paradis». («Можна заслужити Академію тими ж способами, якими заслужують рай»).

Переклад віршів: «Бачу тебе, безвинний Данше, з широко розплющеними очима та роззявленим ротом».

Петро Хрізолог (пом. 450 р.) — ранній християнський письменник. Його твори, присвячені тлумаченню Священного Писання, були надруковані в 1541 р.

Лау (Law John, 1670—1729) — фінансист, у 1720 р. францу­зьким урядом був призначений на генерального контролера фінансів. Щоб покрити дефіцит у державному бюджеті, випустив акції, не забезпечені реальною цінністю. Крах системи Лау потяг за собою розорення багатьох держателів акцій.

Ескобар (Escobar-y-Mendoza Antonio, 1589—1669) — іспанський богослов, єзуїт, написав «Моральне богослов’я (1643), в якому вдавався до казуїстичних способів тлумачення моралі.