Переклад віршів: «Чи вірить він у Христа або Магомета? Тоді відповів Маргутте: «Сказати тобі коротко, — я не вірю ні в чорне, ні в блакитне, а вірю в каплуна вареного або, якщо хочеш, в смаженого... Але над усе я вірю в добре вино і вірю, що той, хто в нього вірить, буде врятований. Отже, три основні чесноти, як я тобі сказав, — обжерливість, непотребство, гра».
Крещімбені (Crescimbeni G.-А., 1663—1728) — італійський письменник, заснував у 1690 р. академію «Аркадія». Видрукував збірник віршів, написав ряд статей про літературу, «Історію народної поезії» та «Історію «Аркадії».
Роланд, Рено, Олів’є, Дюдон — герої Боярдо і Аріосто.
Соn lісеnzа de’auperiori — з дозволу влади.
Переклад віршів: «Люблю письменників. Це мій обов’язок, — адже у вашому світі я теж був письменником... Було дуже вигідно прославленому мною Христові винагородити мене за таку велику долю».
Соцініанство — протестантське вчення, назване ім’ям Соціна (Sozzini Lеlio, 1525—1563), який відкидав божественність Христа.
Єпископ Гюе (Huet Paul-Damel, 1630—1721) — автор трактату про походження романів» (Traité sur l’origine des romans, 1670).
Абат Лангле (Lenglet — Dufresroy, 1647—1755) — написав під псевдонімом Гордон де-Персель «Дослідження про романи» (Del’usage des romans, 1734).
«Ланселот з озера» — рицарський роман XIII століття, що розповідає про пригоди одного з рицарів короля Артура, який подався шукати святу чашу Грааля.
Quid dicam — що й казати.
Дивовижна історія Гаргантюа — в сатиричному романі Рабле (Rabelais François, 1495 (?) — 1553), спрямованому проти середньовічної схоластики, церкви і феодалів; Вольтер має на увазі розділ «Як Грангузьє дізнався про дивовижний розум Гаргантюа, коли той винайшов підтирку» (розд. XIII, кн. І).
«Тorche-culs» — підтирка.
Четверта книга цього роману присвячена кардиналові Оде, а не кардиналові де Турнону, як пише Вольтер.
Лафонтен (La Fontaine Jean, 1621—1695) — французький поет-класик. Вольтер має на увазі його фривольні віршовані новели («Contes», 1667).
До Пісні першої
Наш добрий Карл — Карл VII (1403—1461); після смерті свого батька Карл VI, спираючись на партію Арманьяків, прибічників герцога Орлеанського, оголосив себе королем за правом спадкоємства, не визнавши договору в Труа, складеного його матір’ю, королевою Ізабеллою, з англійським королем Генріхом V, що одружився з дочкою Карла VI; за цим договором французький престол переходив до англійської династії. У боротьбі з англійцями та їх спільниками бургундцями Карл VII зазнавав поразки за поразкою. Короткочасне поліпшення сталося в 1426 р. після перемоги над англійцями при Монтаржі, але потім стан знову погіршав. Різкий злам стався в 1429 p., коли з’явилась Жанна д’Арк; англійців було розбито під Орлеаном і здобуто Реймс. У 1435 р. на бік Карла перейшов герцог Бургундський, і почався рішучий наступ на англійців. З перервою війна тривала до 1453 p., коли був складений мирний договір, згідно з яким на французькій території за англійцями залишалось тільки місто Кале.
У Турі. — Тур — місто на річці Луарі, резиденція Карла VII під час окупації Парижа англійським військом.
Самих богів спокусниця — Кіпріда. Кіпріда — одне з імен Афродіти-Венери.
Чари Арахнеї. — Арахна, Арахнея (грецьке — павук) — в античній міфології надзвичайно майстерна ткаля; викликавши на змагання Афіну-Палладу, виткала малюнок, що відбивав любовні пригоди богів; розгнівана Афіна розірвала тканину, а Арахну обернула в павука.
Алена вірші. — Ален Шартьє (Chartier Alain, 1386—458) — двірський поет Карла VI і Карла VII, «батько французького красномовства», написав «Бревіарій благородних», «Книгу чотирьох дам» та ін.