2 Комос — бог бенкетування.

3 Rostbeef, вимовляйте — «ростбіф»; це улюблена страва англійців; це те, що ми звемо «aloyau» — хребтова частина яловичини. Пудинги — це тісто; бувають плум-пудинги, бред-пудинги і кілька інших ґатунків пудингів. «Notandi sunt tibi mores».

4 Він і був ним справді.

5 Алкід, Діоніс (Вакх у Вольтера. — М. P.), Персей — сини Юпітера, Ромул — Марса і т. ін.

6 Вільгельм Завойовник, нешлюбний син нормандського герцога, син повії, як те сумлінно свідчить автор, за лордом Ч...дом.

7 Тут маємо знову наслідування Гомера, але ті, хто вдає, що читав його по-грецьки, скажуть, що по-французьки завжди виходить воно гірше.

Пісня п’ятнадцята

1 Ми вже казали, що абат Трітем ніколи нічого не говорив про Діву та про вродливу Агнесу; автор поеми тільки задля скромності накидає іншому всі гарні прикмети цієї повчальної повісті.

2 Архієпископ Турпін, якому накидають «Життєпис Карла Великого і Роланда», був реймським архієпископом у кінці VIII сторіччя; книга ця належить ченцеві на ймення Турпін, що жив у VIII ст. З цього роману Аріосто й узяв деякі зі своїх оповідань. Розсудливий автор удає тут, ніби позичив свою поему в абата Трітема.

3 Односпів (у Вольтера faux-bourdon — одноголосний, унісонний церковний спів. — М. Р.) — розмірений церковний спів. Парафіальний серпент (інструмент музичний. — М. Р.) дає тон, а всі партії достроюються до нього, як уміють. Це чудесна музика для тих, у кого немає ушей.

4 Стентор був вістуном у Гомера. Цей прехороший хист зробив його безсмертним, і цілком заслужено.

Пісня шістнадцята

1 Признаюсь, у Трітема я її не читав; але можливо, що я не прочитав усіх писань цього великого мужа.

2 «Верни меча свого на його місце; усі-бо, хто взяв меч, від меча загинуть». Св. Петро тут, побожно хитруючи, радить англійцям не воювати.

3 Лямотт-Гудар, поет трохи сухий, що написав, проте, непогані речі, складав на лихо в 1730 році оди в прозі; новий доказ, що ця божественна поема написана була саме за цього часу.

4 Фортунат, єпископ Пуатьє, поет. Накидувана Фортунатові поема «Pange lingua» належить не йому.

5 Святий Проспер, автор дуже сухої поеми про благодать, V ст.

6 Григорій Турський, перший, хто написав історію Франції, де повно чудес.

7 Св. Бернард, бургундець, родився 1091 p., був ченцем у Сіто, потім абатом у Клерво; він втручався у всі тогочасні громадські справи і стільки само діяв, як і писав. Не можна сказати, щоб він написав багато віршів. Щодо антитези, за яку вихваляє його автор, то він справді був великий аматор цього засобу. Він каже про Абеляра: «Leonem invasimus, incidimus in draconem». Коли його мати ходила ним важка, їй ніби приснилось, що вона вродила білого собаку, і їй провістили, що син її стане ченцем і гавкатиме на мирян.

8 Св. Аустін, чи то Августін, чернець, уважаний за фундатора єпископства Кентерберійського; чи то Кентербюрійського.