Чутка — алегоричне божество давніх, яке малювали у вигляді потвори з стома ротами, з стома вухами та довгими крилами, що мали очі.
Корнель (Corneille Pierre, 1606—1684) один з найбільших драматургів Франції, творець придворної класичної трагедії, мав великий вплив на дальшу долю європейського театру. Родичка Корнеля Марія деякий час перед своїм одруженням користалася гостинністю й піклуванням Вольтера.
До Пісні сьомої
До приміток Вольтера
Бузіріс — міфічний єгипетський цар, син Посейдона, іноді ототожнюваний з Озірісом, що приносив у жертву іноземців. Геракл відплатив Бузірісові за негостинність, умертвивши його та двох його синів.
Salade — шолом, кавалерійська каска.
До Пісні восьмої
«Розум і серце» — ходячий вислів середини XVIII ст., який вживали навіть у серйозних наукових творах (педагоги ставили перед собою завдання виховувати розум і серце); викликав неодноразове глузування Вольтера.
Історія, присвячена Йоанні, де тільки правда є в словах живux. — В оригіналі: «Le vrai me plait, le vrai seul est durable». Пор. до послання Буало: «Rien n’est beau que le vrai, le vrai seul est aimable».
Ломбардія — північна частина Італії з головним містом Міланом.
Алкід — ім’я, яким часто називали Геркулеса, сина Зевса і Алкмени, дружини царя Амфітріона, сина Алкея. За стародавньою міфологією, дружина фессалійського царя Адмета — Альцеста — добровільно пожертвувала своє життя заради врятування хворого чоловіка. В подяку за гостинність Адмета Геркулес спустився в пекло; незважаючи на опір бога Плутона, він переміг триголового пса Цербера, що стеріг вхід до пекла, трьох фурій (Евменід) — богинь зла — Тізіфону, Алекто і Мегеру — і повернув Альцесту її чоловікові. Алкід мав казкову силу і вчинив ряд подвигів, що їх описали багато поетів.
Заглянули у Парму і в Модену, в Урбіно далі далі у Чезену — герцогства північної Італії. Чезена — місто папської області.
Святі отці, намісники Господні — тобто римські папи.
Цей розбишака, Мартінгер. — Мартінгер у перекладі — войовничий горобець.
До приміток Вольтера
Трітем (Tritême, або Tritheim Jean, 1462—1516) — абат монастиря Cв. Якова у Вюрцбурзі; працював над історією і був палким збирачем книжок та рукописів. У «Діві» Вольтера виконує функцію вигаданого джерела відомостей про події поеми. Жарт Вольтера мав підставу, бо, дійсно, на одному рукописі «Діви» була помітка, що свідчила про її належність до бібліотеки августінського монастиря.
Боніфацій VIII (1294—1303) — римський папа; намагаючись повернути папському престолові колишню самостійність, брав широку участь у європейських суперечках свого часу. Данте дає сувору оцінку Боніфацію і садовить його в пекло разом з папами Миколаєм III і Климентом V.
До Пісні дев’ятої
Між Гаєттою і Римом. — Гаєтта — місто на узбережжі Середземного моря на південь від Рима.
Одвідать довелось і Сіракузи, де комишисте лоно Аретузи. — Джерело Аретузи — на острівці проти Сіракуз (приморське місто в Сицілії); за легендою, бог ріки Алфей (Греція) запалав пристрастю до німфи, яка купалася в його водах. Рятуючись, німфа звернулась по допомогу до Діани, яка перетворила її на джерело. Алфей, пробравшись під морським дном, змішав свої води з джерелом Аретузи.