Книги

Нескінченне відлуння

22
18
20
22
24
26
28
30

— Нічого він не потворний. Просто у нього було важке життя.

— Звідки ти знаєш?

— Знаю — і все.

— Божевільна! Краще собаку собі візьми — від неї хоч якась користь. Навчиш її стягувати ковдру щоранку і припиниш спізнюватися на роботу.

— Для цього у мене є ти.

— Так, не грубіянь, а то залишу без премії. І руш збиратися — на мене справи чекають.

— Шантажистка, — Симона залишила Діану біля вікна, а сама попрямувала до ванної кімнати, звідки подала голос: — Звари, будь ласка, каву. Вона у банці на верхній полиці.

За п"ятнадцять хвилин вони обидві сиділи на кухні й з насолодою потягували міцний напій, який Діана розлила по великих чашках. На столі стояла тарілка з нарізаними фруктами, хліб, вершкове масло та баночка абрикосового джему.

— Ну як пройшло твоє побачення? — першою заговорила Діана, відсуваючи напівпорожню чашку в бік.

Їй дуже пасувала темно-синя сукня в тонку смужку. Симона ж обрала комбінезон кольору хакі з широкими бретелями та чорну водолазку.

— Слухали джаз, — невиразним голосом відповіла вона та почала намащувати джемом шматочок хліба.

— Ну і?!

— Та нічого особливого.

— А детальніше можна? — не вгамовувалася Діана. — Що ви робили? Куди ходили? Невже твій залицяльник не виявив жодної фантазії?

— А чому ти називаєш його «залицяльником»? Хіба ти не знайома з Мартіном Логаном? — їдко помітила Симона. — Я думала, ви разом навчалися в університеті.

— Еге ж, навчалися, — Діана нервово посовалася на стільці. Вона зрозуміла, що її викрили, проте здаватися не збиралася. — А що тут такого? Як це стосується твого побачення?

— Але ж телефон дала йому ти.

— А, це! Так тут немає ніякої таємниці, — почала викручуватися Діана. — Мартін сказав, що загубив твою візитку, от я і подумала, що не буде нічого поганого, якщо продиктувати йому твій номер.

— Ніякої візитки я йому не давала. Досить брехати, — з докором подивилася на неї Симона. — Так і скажи — ти просто хотіла, щоб він мені зателефонував.

— Так, хотіла! — образилася Діана. — І зараз хочу. Між іншим, я про тебе піклуюся. Мартін — чудова людина: відомий архітектор, розлучений, дітей немає, сам красень. Якого біса тобі ще треба?