Джулія сіла в самому кутку, не тямлячи себе од люті.
«Нахабні тварюки. І він, і його дівка. Ще й вистачило зухвальства запитати, чи можна привести її до мене!»
Повернувшись додому, Джулія зірвала з голови капелюх і сердито пошпурила його на ліжко. Потім підійшла до дзеркала і втупила погляд у своє відображення.
— Стара, стара, стара, — прошепотіла вона. — Це факт: я аж нітрохи не збуджую чоловіків. Просто не віриться. Як це не безглуздо, але інакше цього не поясниш. Я проходжу Еджвер-роуд з кінця в кінець належно вдягнена й нафарбована, і жодний чоловік не звертає на мене ніякісінької уваги, за винятком цього жалюгідного, нікчемного продавця, якому потрібна не я, а мій автограф — сюрприз для його дівки! Який жах! Ні, це не чоловіки, а імпотентні ідіоти. Просто не знаю, що буде з Англією, з Британською імперією!
Якби ці її зневажливі слова почули міністри кабінету, то схопилися б за голови.
Джулія почала жестикулювати.
— Смішно навіть подумати, що я могла б стати відомою актрисою, якби не могла збуджувати чоловіків. Чому вони приходять до театру дивитися на актрису? Тому що хотіли б переспати з нею. Може, ви скажете, що я змогла б протягом трьох місяців забезпечувати аншлаги, граючи в бездарній п’єсі, якби я не впливала сексуально? І взагалі що, зрештою, таке сексуальність? — Вона на мить замовкла, замислено дивлячись на себе в дзеркало. — Певна річ, я можу її зобразити. Я можу зобразити що завгодно.
Джулія почала згадувати актрис, які дуже сексуально грали. Ось хоч би й Лідія Мейн, яку завжди ангажували на роль спокусниці. Актриса вона досить посередня, але в деяких ролях буває надзвичайно ефектна. Джулія почала зображати Лідію Мейн перед дзеркалом. Похітливо звиваючи усім тілом, вона напівзаплющила очі, і погляд її став такий же хтивий, як у Лідії. Потім вона заговорила голосом Лідії, мляво розтягуючи слова, неначе вкладаючи у них якийсь непристойний підтекст.
— Ох, любий мій, мені вже стільки разів це пропонували. Я не хочу розладу у вашій сім’ї. І чому ці чоловіки так липнуть до мене?
Це була жорстока, нищівна пародія. Джулія задоволено засміялася.
— Ну, одного я певна: може, мені вже й не викликати сексуальних почуттів, але той, хто побачив би мене зараз, навряд чи подумав би, що це може робити Лідія Мейн.
Після цього в неї полегшало на душі.
XXVI
Коли почалися репетиції, Джулія забула про свої тривоги. П’єса, постановку якої Майкл відновив, коли вона поїхала за кордон, ішла без особливого успіху, але й збитків не давала, і він вирішив не знімати її, доки не буде готова нова — «В наші дні». А що Майкл був до того ж зайнятий у двох денних спектаклях на тиждень і погода стояла задушна, то він не влаштовував надто довгих і стомливих репетицій. До прем’єри їм ще залишався місяць.
Хоч вона провела на сцені вже не один рік, проте репетиції й досі викликали в неї душевний трепет, а на першу вона завжди приходила збуджена від хвилювання й радісного нетерпіння. В такий день вона почувала себе не провідною актрисою, а веселою, життєрадісною дівчиною, що дістала першу маленьку роль. Та водночас її сповнювало приємне почуття впевненості у своїй силі — силі, що її вона знов мала нагоду продемонструвати.
Об одинадцятій годині вона вийшла на сцену. Інші актори вже чекали на неї, Джулія цілувалася й тиснула руки тим, кого вона знала, і Майкл бундючно відрекомендував їй тих, з ким вона ще не була знайома. Джулія сердечно привіталася з Евіс Крічтон, сказала, що та чудово виглядає і що в неї дуже гарний капелюшок; потім розповіла їй про сукні нових фасонів, які замовила собі в Парижі.
— Скажіть, ви не бачили останнім часом Тома? — запитала вона.
— Ні, не бачила. Він має відпустку і поїхав відпочивати.
— Ах, так, я забула. Том — чудовий хлопець, еге ж?
— Дуже милий.