— Вона боїться тебе. Коли ти наказуєш їй щось зробити, вона від хвилювання втрачає контроль над собою.

— О боже, та ніхто з режисерів так не панькається з акторами, як я. Я ні разу й голосу не підвищив, працюючи з нею.

Джулія ласкаво всміхнулася йому.

— Невже ти хочеш, щоб я повірила, ніби ти й справді не знаєш, чому вона так поводиться?

Майкл здивовано глянув на неї.

— Не знаю. А чому?

— Ах, облиш, любий. Невже ти не помітив, що вона безтямно закохана в тебе?

— В мене? Але ж вона — наречена Тома. Ні, це дурниці. Тобі завжди ввижаються якісь химери.

— Та це ж видно геть усім. Зрештою, Евіс не перша дівчина, зачарована твоєю фатальною вродою, і, сподіваюсь, не остання.

— Бог мені свідок, що я не хочу ставати Томові поперек дороги.

— Ну, твоєї вини тут немає.

— І що ж ти радиш мені зробити?

— На мою думку, ти перш за все мусиш бути лагідний з нею. Сердешна Евіс дуже молода і потребує зараз просто дружньої допомоги. Якби ти кілька разів порепетирував з нею наодинці, то, я певна, це дало б прекрасні результати. І потім, чому ти не запросиш її коли-небудь пообідати з тобою і не побалакаєш в неофіційній обстановці?

Джулія побачила, як заблищали Майклові очі, коли він почув ці слова, як ледь помітно всміхнулися його губи.

— Звичайно, найголовніше для нас — це добитися того, щоб актори якнайкраще виконували свої ролі.

— Я розумію, що це марудне діло, але заради вистави тобі, гадаю, слід було б піти на таку жертву.

— Ти ж знаєш, Джуліє, що я ніколи не дозволив би собі скривдити тебе. Тобто я хочу сказати, що, може, краще вигнати цю Евіс і взяти когось іншого замість неї?

— Ні, на мою думку, це була б велика помилка. Я певна, що коли ти трохи поморочишся з нею, вона гратиме просто блискуче.

Майкл кілька разів пройшовся по кімнаті. Здавалося, він обмірковує цю пропозицію.

— Що ж, очевидно, основне моє завдання і справді полягає в тому, щоб примусити кожного члена трупи грати якомога краще. І щоб цього добитися, треба знайти для кожного індивідуальний підхід…