Чи охоплює ця збірка все, що може піти не так під час польоту? Аж ніяк. Коли я писав ці рядки, поширилась інформація про хворого на кір пасажира, який пройшов Чиказьким міжнародним аеропортом імені О’Хари. Тож навіть якщо ваш рейс безпечно дістався до пункту призначення, що ви понесете з собою додому на згадку про інших пасажирів? Варіантів безліч. Поміркуйте про це, коли збиратиметесь у наступну мандрівку.

Попри те, що до цієї збірки ввійшли здебільшого вже опубліковані оповідання, я припускаю, що мало які читачі знайомі з багатьма з них. Перш ніж пристати до цього проєкту, я читав лише чотири. Це була мандрівка з відкриттями, і ми дуже задоволені зібраними історіями.

Коли ми більш-менш визначилися зі змістом, я вперше за кілька років перечитав «Ленґоліерів» і знайшов несподіваний зв’язок між цим романом — це справді роман, обсягом не менший за цю збірку, — і відібраними нами історіями. Це, звичайно, всесвіт Стівена Кінга, і коли персонаж «Ленґоліерів» Дженкінс розмірковує, що «не можна просто з’явитись у техаському книгосховищі 22 листопада 1963 року й зупинити вбивство Кеннеді», дивуватися не слід, але все одно дивуєшся.

Поміркуйте, якщо ваша ласка, про того самого Дженкінса, автора, котрий описав їхню ситуацію в дусі герметичних детективів. Одна з історій, яку я знайшов, була герметичним детективом, дія якого відбувається в туалеті літака. Дженкінс продовжує казати, що реальна таємниця — невдала метафора для їхнього скрутного становища. «Шкода, що на борту не було Ларрі Нівена[72] або Джона Варлі», — каже він. Заждіть… що? А хіба ж у нашому змісті нема містера Варлі власною персоною?

А на додачу — дискусія про те, як повернутися крізь червоточину[73]. Можна собі уявити, що їхнє рішення «оберне планету на Джонстаун», каже Дженкінс. А звідки взявся вантаж у нашій першій історії з цієї збірки? Угу. Із Джонстауна.

Здається, так усе й мало бути. Страшенно люблю отакі симетричні знахідки.

А тепер важливе повідомлення з кабіни від двох ваших пілотів. Ми хочемо подякувати пасажирам цього рейсу. Ми знаємо, що ви мали вибір, і неабияк цінуємо те, що ви погодилися приєднатися до нас на борту. Сподіваємося, що політ був не надто турбулентним, але ви самі знали, на що підписуєтеся, коли сідали на цей літак. Можливо, хтось із пасажирів допоміг легше подолати повітряні ями. Самі знаєте, таке трапляється.

Також дякую турагентам, котрі організували подорож і пересвідчились, що всі прибули в кінцевий і бажаний пункт призначення. Багатьом пасажирам цих оповідань пощастило значно менше.

Ми хочемо подякувати нашому екіпажу під керівництвом Чака Веррілла за те, що забезпечили гладенький політ усіх причетних, а також наземній команді «Cemetery Dance Publications», котра збудувала цей літак і переконалася, що він функціонує, а особливо їхньому керівнику Річеві Чізмару та оперативному агентові Браянові Фрімену.

А тепер, будь ласка, дотримуйтеся інструкцій на табло, встановіть спинки ваших крісел вертикально, а столики складіть і зафіксуйте, зберіть усі речі, які ви виймали під час польоту, вимкніть усі електронні пристрої, якими користувалися, незабаром ми здійснимо посадку. Можливо, вона виявиться труською, тож зберіться — ваш другий пілот уперше за кермом.

Залишайтеся на своїх місцях до повної зупинки літака і вимкнення знака «Пристебніть паски безпеки». Відчиняйте багажні полиці обережно, адже речі гаран-чорт-товано посунулися під час польоту, і важкі торби тільки й чекають нагоди розтрощити вам голову.

О, і якщо ви побачили, як хтось читає цю книжку в аеропорту або — навіть краще — в літаку, будь ласка, сфотографуйте його і надішліть нам. Це буде кльово!

Бев Вінсент,

Зе-Вудлендс, Техас

8 березня 2018 року