Все ж, мабуть, найбільшим парадоксом рекламного ролика Toyota є те, що в ньому як вихід із цифрової в’язниці рекламують сучасне авто, набите купою електроніки. Старий автомобіль на механічній коробці передач з гіршими характеристиками подарував би нам більш автентичний досвід кермування за значно нижчу ціну. Як і робота за монітором комп’ютера, їздити сучасним автомобілем – це життя в електронній бульбашці. Якщо ви спробуєте сильно крутнути кермо на великій швидкості, сучасний автомобіль просто проігнорує цей вибрик – це не дозволить нам помилитися і злетіти з дороги. Таким чином водії перестають вчитися на своїх помилках. Усі допоміжні системи роблять життя безпечнішим, проте погіршують наші навички водіння.
Але якщо технології віддаляють нас від автентичного, то що можна сказати про «науку» та «техніку» минулого? Хіба поширені тоді уявлення про драконів, привидів і богів не були таким самим ефективним буфером, який повинен був захищати людей від жорстокої реальності, і хіба не свідчать вони про людську схильність ідеалізувати світ відповідно до власних потреб? Однак нинішні хірургічні процедури, як правило, є більш гігієнічними та безпечними за маніпуляції з тілом давніх часів. Узяти лише такі популярні раніше експерименти з тілом, як подовження шиї чи трепанацію черепа – метод свердлити отвір у черепі, щоб отримати доступ до мозку для подальшого хірургічного втручання.
Важко уявити собі, що ми в змозі вмить відмовитися від прагнення автентичного способу життя та пошуку автентичних товарів. Ймовірно, ми й далі остерігатимемося блефу, обману та імітацій. Якщо вірити еволюційним психологам, то такі тенденції можуть бути вродженими. Маркетологи навчилися працювати з нашим вбудованим детектором брехні, і коли вони представляють свої товари більш автентичними, ніж у конкурентів, це ефективна форма маніпуляції почуттями нагадує заманювання дітей морозивом. Культура також повинна взяти на себе певну частину відповідальності: дорослішаючи, ми стикаємось із традиціями в мистецтві, праві та релігії, які твердять нам, що копія завжди не краща за оригінал, а матеріали та форми бувають більше та менше природними та цінними за інші.
Ми постійно намагаємось зрозуміти, наскільки правдивими є сигнали, і маємо бажання покарати тих, хто обманює. Так само, як горобці підозріло ставляться до тих, в кого на грудях великі плями, а купці минулого брали на зуб золоті монети, щоб перевірити матеріал. Але цінність сигналів сьогодні не вимірюється добрими генами чи дорогоцінними металами – все частіше вона залежить від культурних кодів, сформованих самими людьми – незалежно від того, виявляються вони у годинниках, меблях, звичках проводити дозвілля, пластиці носа чи в автомобілях. Чим складніше оцінити статус та цінність, тим менше ми можемо довіряти своїм відчуттям того, що є справжнім, а що фальшивим. Але це не означає, що ми перестаємо шукати копії. Навпаки, складається враження, що ми як ніколи готові платити за те, що
Може видатися, що культурні та технологічні інновації роблять світ все більш штучним і фальшивим, але чи дійсно це так, і якщо так, то наскільки така тенденція є негативною? Все, що спершу здається штучним і фальшивим, зазвичай рано чи пізно стає «природним», чи то фари автомобіля, чи взуття на високих підборах, чи сенсорні екрани. Чим далі ми віддаляємось від таких фізичних цінностей, як-от золото й срібло та необроблена сировина, тим важче стає визначити справжність та обман. Чим більше культурної складової в нашій продукції, тим важче дати визначення автентичності та сказати, чи дійсно якісь критерії все ще працюють. Хіба варто ганятися за дорогими унікальними годинниками, «передавати їх наступному поколінню», коли дешеві кварцові годинники чи швидкий погляд на екран мобільного телефону значно полегшують наше життя? Чи дійсно має значення марка автомобіля чи камери? Чи те, які звуки видає автомобіль і чи схожі вони на хижака? І чому взагалі ми повинні дозволяти культурно обумовленим «відчуттям» природного та автентичного визначати, де ми замовлятимемо каву?
Такі заперечення і запитання є цілком розумними, але розум контролює вибір людини лише обмеженою мірою. Напевно, ми завжди зважатимемо на свій смак та речі, якими володіємо, як на показник нашої власної автентичності, доказ щирості та того, що ми оригінали, а не копії. Проте ідея час від часу зупинятися і критично задумуватися про власні уподобання та їх причини, звучить доволі розсудливо. Зрештою, критичне мислення – це один із найкращих сигналів статусу, який у нас є. І так само, як інтуїтивні імпульси, які легко можуть нас підвести, критичне мислення керується прагненням викрити обман. Зокрема і наш власний.
Кохання
Одного зимового вечора 2013 року я вклав свою дворічну доньку у ліжко і заспівав для неї колискову. Потім зібрався, побажав на добраніч дружині і пішов зваблювати дам. На той час я перебував у стосунках з тією самою жінкою понад десять років і не надто пам’ятав, як взагалі фліртувати. Я повертався на ринг, як боксер після виходу на пенсію. З тим нюансом, що мене навряд чи можна назвати пенсіонером, адже такий статус передбачає довгу кар’єру. У моєму випадку це було більше схоже на повернення до згадок про невдачі минулого. Відчуття посилилося ще більше, коли я зайшов в інтернет, пошукати те місце, куди мені сказали прийти, паб «Bjørungs». Перше, що я знайшов, це ось такий відгук про заклад від користувача з ніком An H.:
На вихідних цей бар перетворюється в дороге пафосне місце, куди приходять альфа-самці з роздутими его кадрити тих (небагатьох) дамочок, що опинилися тут на своїх шпильках. Донжуани тут вже не в своєму розквіті, і, схоже, щоб це якось компенсувати, буянять ще більше... Атмосфера тут доволі задушлива і дивнувата, музика з колонок горланить нестерпно гучно і може зрівнятися в нестерпності хіба лиш з пікап-фразочками, що тут лунають. По дорозі до вбиральні то тут, то там з’являються пустотливі рученята. Словом, гасло Bjørungs – вийди сп’янілим і обмацаним!
І в цьому місці я мав вивчати благородне мистецтво флірту від гуру справи Еспена Кушвіка з компанії «Dating Adventure». Коли я увійшов у коричневий зал у стилі англійського пабу, Кушвік сидів за високим столом в одному з кутків разом з двома іншими молодиками, які, мабуть, шукали тієї ж мудрості, що я. Вони обоє мали рудувате волосся і невелику щетину, один був високий і худий, інший коренастий і мускулистий. Обидва видалися мені розумними хлопцями; вони сказали, що прагнуть навчитися «розмовляти з дівчатами».
Той нижчий з них, Ґейр, очевидно, заздалегідь прочитав теорію флірту. У мережі існує ряд форумів, де «мастаки пікапу» обговорюють, як краще закадрити дівчину і заманити її додому. Ґейр поділився, що радять включити в розмову метафори зі сексуальним підтекстом:
– Наприклад, коли говориш про те, що біля нічного клубу натовп, можна сказати щось типу: «
Кушвік трохи стримано кивнув під своєю реперною кепкою:
– Так, це називається швидким спокушанням, – сказав він, – але буде важкувато. Сам метод не такий вже й складний, просто аби правильно опанувати його, знадобляться роки. Про секс можна говорити навіть тоді, коли ви розповідаєте про шоколад, це правда. Але природно воно виходить тільки тоді, коли у вас достатньо впевненості.
Кушвік постійно згадував центральний елемент –
На початках більш ніж десятирічної кар’єри Кушвіка в цій сфері переважали методи
– Результати такого методу очевидні, він працює, – сказав Кушвік, попиваючи какао. – Але він доволі цинічний, дуже не чесно і не круто, коли дівчина почуває себе обманутою. Сумління твоє також не надто задоволене, коли маніпулюєш ситуацією.
Сьогодні у Кушвіка значно солідніший арсенал, ніж просто флірт. На його думку, у прагненні чоловіків навчитися краще поводитися з жінками, мова зовсім не про жінок. Мова про те, щоб змінити життя на краще.
– Якщо у вас круте життя, жінки з’являться самі собою, так воно працює. Якщо ви доволі впевнені у собі, комфортно почуваєтеся у соціумі та випромінюєте бадьорість і завзяття, то це вже дуже й дуже приваблює. Набагато цікавіше працювати не суто над тим, щоб звабити даму, а над собою. Коли ми відійшли від маніпулятивних методів, результати були в рази кращими, до того ж не треба було нікого обманювати.
Від роз’яснень Кушвіка голова йде обертом. Ідеї часто нагадують зачароване коло. Ви стаєте привабливішими, здобувши впевненість у собі, а це автоматично приваблює жінок. А якщо ви нічого не робите, щоб звабити жінку, це додає вам привабливості, від чого випромінюється і впевненість. І тоді жінки з’являються самі собою.