«Бувають люди, яким ще гірше, ніж мені», — спало на думку. Як йому вдається ходити на роботу й доглядати хворих дітей, запитувала я, поглядаючи на рецепт, на якому перед його прізвищем стояв титул доктора.

Він був редактором одного наукового видавництва, тож міг частину роботи виконувати вдома.

— З хатніми обов’язками справляюся добре, — сказав він, не приховуючи гордості. — Проблеми виникають лише зрідка.

До речі, він мусить перепросити, бо забув, як мене звати, хоч уже навіть бував у моєму домі.

Я могла його зрозуміти.

— Морман, Гелла Морман, — відповіла я. — Або ще правильніше: Гелла Морман-Ґрабер.

Це нагадало йому оголошення в газеті про моє весілля.

— Моя жінка тоді сказала: гробар одружується із замореною, — весело розповів він.

Мені майже шкода було, що він знав про моє весілля. Та й на його дружину я злилася: та собі сиділа в будинку для душевнохворих, переклала хатні турботи на плечі чоловіка і ще й відпускала дурні жартики про заморених.

Я почала зачиняти аптеку.

— Мій чоловік, гробар, уже зачекався на свою заморену, — сказала я невдоволеним голосом.

Павел Зіберт збагнув, що я не оцінила його жарту. Він звернув на мене покаянний погляд, і раптом стало зрозуміло, що ми одне одному подобалися.

Дорогою додому мене охопив настільки сильний страх, що я б із радістю повернулася до своєї оборонної аптеки. Як відреагував Левін на заповіт?

Мій чоловік чекав на мене із серйозним і знедоленим виразом обличчя. Заповіт лежав перед ним.

— Це жарт? Якщо так, то він невдалий.

— Я навчилася цього від твого діда, — відповіла я. — Мене тепер невигідно вбивати, бо ти в такому разі залишишся ні з чим.

Левін глянув на мене з роззявленим ротом. Тільки тепер він усе зрозумів, а це усвідомлення його глибоко ранило.

— Ти що, з глузду з’їхала? Я докладаю всіх зусиль, щоб показувати тобі свою любов і ніжність, а ти без жартів роздумуєш над тим, що я хочу тебе прикінчити! Це поважна причина для розлучення.

Тепер мені стало його шкода, я почала жалкувати, що так учинила. Він мав рацію. Після повернення Левін став милішим. Але я не здавалася.

— Чому ви назвали мене наколотим янголом? — запитала я.