– Ну-у… – Саїд розвів руками, дивлячись прямо в обличчя реєстратору та сподіваючись, що бреше достатньо переконливо. – Ну так. Годящого хіба знайдеш так просто, щоб на звичайному кечі схотів ходити… а сюди нас попуткою закинули, завели в місцевий дискрет, а самі відправилися кудись, фіг його зна, куди. Нам не доповіли, сам розумієш…
– Звідки йшли? – Реєстратор уважно вдивився в Саїда, але той продовжував утримувати на обличчі благодушний вираз.
– Ми? Та з Кафи й шли, а попутники… ну, за доставку з нас сотню галактів злупили, їм що, підробили на невеликому гаку…
– Ризикові ви, хлопці, – реєстратор повернувся до свого планшета. – Що хоч привезли?
Салман відійшов трохи в бік і почав, нудьгуючи, вивчати табло. Саїд виклав на стійку пляшечку віскі:
– Та майже нічого. Ящик сигар натуральних, але то таке… Чуєш, я тут уперше, але мені друзяки сказали, що тут можна гарний товар узяти. Я, власне, за товаром й привалив. І мені б прокрутити це якнайшвидше, я вже домовився де з ким, мене завтра мають з місцевого дискрету забрати за малу частку. Якщо на Кафі дізнаються, що я тут чалився, можуть неприємності бути. В Хуліо Курвина Сина зараз якісь тьорки з альфабетанцями та ге-есниками, так він тимчасово прикрутив контрабанду зі Снігуріани… тому гарний зиск можна мати, тільки треба швидко все провернути. Щоб ніяка сволота не пронюхала і не стуканула кому не слід.
Це, до речі, було правдою: після недавнього гучного скандалу з таємним продажем забороненої зброї в Снігуріану кафськими контрабандистами Ліга Вільних Планет та ГС прислали на Кафу спостерігачів та загін альфабетанського спецпризначення, який ретельно перетрусив усі тамтешні притони. Подейкували, ніби Хуліо також було непереливки – він завзято почав здавати своїх подільників, аби себе обілити.
Реєстратор ковзнув поглядом по пляшці і на кілька секунд завис над нею. Саїд вже й злякатися встиг – здалося, ніби щось не так. Але реєстратор тільки уважніше роздивився голографічну етикетку та корок, і спритно сховав пляшку під стійку:
– Вау, ерінське віскі. Непогано. Який товар тебе хоч цікавить? Можу звести з потрібними людьми, хто поспішає та скине дешевше.
Саїд замислився. Легенда вимагала вдавати торговця й далі. На кредитці залишалося дві тисячі галактів. Зрештою, товар можна навіть і купити. Що-небудь таке, що можна буде або спокійно з прибутком в іншому місці скинути, або самому стане у нагоді… Пригадати б, чим відома Снігуріана. В голови приходили тільки мінеральні ресурси, хутра, наркотики та деревина. Власне, більше нічого ця моторошна місцинка запропонувати не могла.
– Я б деревини купив. Натуральної, хорошої, великого метражу. Сам знаєш – майже всюди вивозити заборонено… а на тій же Кафі охоче куплять. І питати не стануть, звідки… Або, може, ще щось такого ж роду. Лише не наркотики, з ними потім клопоту занадто.
Салман відвернувся від табло та підійшов до стійки. Саїд з виразу його обличчя нічого не зміг зрозуміти, але той вийняв комм та став набирати повідомлення.
Реєстратор клацнув по планшетці, викликав на стійку перелік:
– Ну, іншому б допомагати не став, але за таке віскі… дивись, от є один чувак, приволік зі Снігуріани сто кубометрів червоної деревини… і от ще один, в нього вантаж менший, і можна вроздріб брати… справжні іризуючі сапфіри, рубіни та блискавковий камінь.
Саїд, Салман та Ахмед недовірливо втупилися в реєстратора:
– Що?
– Що чули. Продає по тисячі галактів за десяток. І лише тому, що поки Снігуріаною вештався, корито своє вщент роздовбав. Тепер нове купувати буде… Та он він, зара й обговорите.
Реєстратор помахав рукою якомусь невисокому смаглявому чоловічку, котрий йшов повз них з украй сумним виглядом. Саїд на всі очі дивився на нього, а в думках міцнішало припущення, що його просто хочуть розвести на гроші. Який ще «блискавковий камінь»? Але… зрештою, яка йому різниця, аби швидше звалити звідси. Салман передивився вже табло та передав на кібер-око Саїда інформацію. «Леопард» в тутешньому порту не сідав. Тут хоча, як і всюди в Конгресі, була велика вольниця, але місцевий «уряд» чіпко тримався за будь-яку можливість відхопити грошей, так що обійтися без реєстрації неможливо, це Саїд вже зрозумів. Тоді одне з двох: або «Леопард» ховається на якійсь із незаселених планеток цієї системи, або таки сів на Ботбей, але зовсім в іншому місці.
На підтвердження його здогадки інформаційний екран під самою стелею замиготів яскравими кольорами, потім на ньому з’явилася панянка з татуйованим обличчям та хвостиком рудого волосся на голеній голові.
– Агов, усі, хто тут є, об’ява від Командора!!! Порт закрито на добу для посадки та вильоту. Якісь піпідраси намагалися обійти реєстрацію, сіли на планету, десь на Великій Плямі. Хто впіймає цих хитрожопих – отримає п’ятдесят тисяч галактів винагороди. Бо, як каже Командор, нехрін!!!