— І він убив свого брата.

Тоді всі зупинилися. Кілька секунд у кімнаті панувала мертва тиша, така важка, що здавалося, наче меблі теж затримали подих.

— Мамо? — то була Керолайн. — Це ж не може бути правдою?

— Звісно, ні, — сказала Джудіт.

— Це правда, — сказала Майя. — Джо вбив Ендрю.

Керолайн повернулася до Джудіт.

— Мамо?

— Не слухай її. Вона бреше.

Але тепер у голосі Джудіт учувалося тремтіння.

— Я сьогодні їздила до Крістофера Свейна, Джудіт. Він розповів мені, що Ендрю зламався, що на тому човні він пригрозив Джо здати їх усіх за те, що вони зробили з Тео. Тоді Ендрю пішов один на горішню палубу. І Джо пішов за ним.

Тиша.

Керолайн заплакала. Ніл дивився на матір так, наче благав її про допомогу.

— Це не означає, що Джо вбив його, — сказала Джудіт. — Ти можеш у це вірити, у якісь страшні фантазії твоєї хворої голови, але ж ти сама мені розповідала, що там сталося. Ти сказала мені правду.

Майя кивнула.

— Ендрю стрибнув. Це було самогубство.

— Так.

— І Джо це бачив. Так він мені сказав.

— Звісно ж.

— Тільки от усе сталося не так. Джо та Ендрю піднялися на ту палубу о першій ночі.

— Саме так.