У супроводі чотирьох поліцейських мотоциклів прибув автомобільний кран і вантажівка з екскаватором у кузові. Кілька чоловіків, перегукуючись, координували процес спуску екскаватора з кузова на асфальт. Мама Роберта не розуміла, навіщо тут здався кран. Журналістів і телерепортерів з камерами відвели далі від провізорного рятувального центру. Безперервно блимали спалахи фотокамер. До Робертової мами підійшли Умберто й керівник рятувальників. Кахикаючи й відводячи погляд.

— Завалена частина тунелю розташована в глибині лабіринту, який ще зовсім не досліджений, — першим почав керівник.

— Навряд чи Роберт встиг зайти так далеко, — обережно додав Умберто.

«Не знаєте ви Роберта», — подумала мама.

— Ми робимо все можливе й неможливе, — сказав головний рятувальник.

Мама бачила правду в їхніх очах — вони втратили надію…