— Повісили його на шпичаках, еге? Заради Христа, хотілося б мені злапати тих пацанів, які це зробили.

— Поклонники Диявола, — сказав Делл. — Це б мене ані на цент не здивувало. Не знаю, що воно таке находить на людей у наші часи.

Флойд пішов. Браянтів син вкинув у джукбокс черговий дайм, і Дік Кьорлес почав співати «Поховай цю пляшку разом зі мною»[74].

19:30 вечора.

— І щоб додому раненько, — сказала Мерджорі Ґлік своєму старшому синові, Денні. — Завтра в школу. Я хочу, щоб о чверть по дев’ятій твій брат лежав уже в ліжку.

Денні зам’явся, переступивши з ноги на ногу:

— Я не розумію, навіщо я взагалі мушу брати його з собою.

— Ти й не мусиш, — відповіла Мерджорі з небезпечною приязністю. — Ти завжди можеш залишитися вдома.

Вона відвернулась до робочого столу, де вимочувала солону рибу, і Ралфі показав братові язика. Денні погрозив йому кулаком, але його гнилий менший брат тільки усміхнувся.

— Ми повернемося, — пробурмотів він і розвернувся, щоби йти з кухні, з Ралфі на хвості.

— Близько дев’ятої.

— Гаразд, гаразд.

У вітальні сидів перед телевізором, задравши ноги, Тоні Ґлік і дивився «Ред Сокс» проти «Янкі».

— Куди це ви, хлопці?

— У гості до того новачка, — сказав Денні, — до Марка Петрі.

— Йо, — додав Ралфі. — Ми хочемо побачити його електричну залізницю.

Денні скинув на брата злим оком, але їхній батько не помітив ні паузи, ні натяку в інтонації. Щойно якраз відбив Даґ Ґріффін[75].

— Щоб не пізно додому, — промовив він неуважно.

Надворі, хоча сонце вже зайшло, в небі ще трималася вечірня зоря. Коли вони йшли через заднє подвір’я, Денні промовив:

— Мені б слід вибити з тебе нахабство, салаго.