219
Зв’язок між науковим і популярним поглядом, однак, остаточно не перервався. Навпаки, чудовиська, породжені, вигадані масовою культурою ХХ ст., були витворами науковців типу «учень чарівника». І те, що найвідоміший з них, Франкенштейн, не був винаходом ХХ ст., а з’явився на початку ХІХ ст. одночасно з тератологією Жоффруа Сент-Ілера, а Мері Волстоункрафт Шеллі була добре знайома зі станом тератологічних досліджень свого часу, може слугувати доказом тяглості переконання в тому, що монстри – це витвори не природи, а науки, що збилася зі шляху.
220
Immanuel Kant: Kritik der Urteilskraft, hg. v. Karl Vorländer. Leipzig 1948/1924, S. 97 (§ 26).
221
Чарівний жах (англ.). – Прим. пер.
222
Своєрідне розбухання й тріумф (англ.). – Прим. пер.
223
Страшна величність (англ.). – Прим. пер.
224
Mark Neocleous: «The Monstrous Multitude: Edmund Burke’s Political Teratology», in: Contemporary Political Theory, vol. 3, 2004, p. 74.
225
Вже не таку, що вселяє жах… а як просто жахливу (англ.). – Прим. пер.
226
Mark Neocleous: The Monstrous and the Dead: Burke, Marx, Fascism. Cardiff 2005, р. 25.
227
Mark Neocleous: «The Monstrous Multitude», ibid.
228
Таке прочитання знаходимо у новітній літературі про Франкенштейна Шеллі, зокрема, у Мартіна Вілліса; Frankenstein’s Science: Experimentation and Discovery in Romantic Culture 1780–1830, ed. Christina Knellwolff/Jane Goodall. Aldershot 2008; Ronald Paulson: «Gothic Fiction and the French Revolution», in: English Literary History, vol. 48, 1981, р. 532–54, особливо р. 545 ff.