189
Pamela Smith: The Business of Alchemy: Science and Culture in the Holy Roman Empire. Princeton 1994, р. 199.
190
Це було інверсією проектів паперових грошей, що були запропоновані невдовзі після Бехера і мали на меті відділити грошову вартість від вартості благородного металу й звести її до ролі символу. Прямо протилежні за своїми інтенціями хімічна філософія Бехера та проект паперових грошей Бехера збігаються у постановці спільної мети – усунути посередника, що ним є слова для речей і металеві гроші для вартостей. Порівняння Бехера з Джоном Ло може виявитися доволі цікавим. Обидва були прожектерами, тобто раціоналістичними авантюристами, в головах яких розрахунок і фантазія перебували у нестійкій рівновазі. Обидва запропонували нові засоби виробництва багатства: один – паперові гроші, другий – виготовлення благородного металу. Обидва взялися за це, виконуючи завдання абсолютного правителя (регента у Франції, двору кайзера у Відні). Обидва зазнали краху на практиці. Обидва залишили теоретично-спекулятивну працю, кожна з них після практичної невдачі, однак, виявила поважну власну динаміку. Це була ідея необмеженої економічної продуктивності через «одухотворення». Якщо Джон Ло намагався одухотворити гроші через деметалізацію, перетворивши їх на символ (говорячи мовою алхімії, їх дистилювати, сублімувати, перетворити), та приписував паперовим грошам безмежну силу економічної стимуляції, то Бехер прагнув «філософізувати» матерію, ототожнивши її з мовою.
191
Pamela Smith, ibid., p. 199.
192
Ibid., p. 238 ff.
193
Heinrich Heine: «Florentinische Nächte», in: Heinrich Heine. Werke und Briefe. Bd. 4, hg. v. Hans Kaufmann. Berlin/Weimar 1972, S. 145.
194
Karl Marx: Grundrisse, ibid., S. 592, S. 585.
195
Див. «Оксфордський словник англійської мови». Також там наводиться місце з «Філософських праць» 1751 р., що ілюструє цей перехід: «The fire-engine, or, to term it more properly, the steam-engine» (Вогняна машина, або, точніше кажучи, парова машина). В «Енциклопедії» Дідро у статтях «Вогонь» і «Машини» говориться винятково про «machines à feu» (машина вогню) і описує Папенову атмосферну парову машину як «pompe à feu» (насос вогню). В «Універсальному лексиконі» Цедлера немає статті ні про вогняну, ні про парову машину. Лише у статті «Папен, Діонісіус» є згадка про «машину, за допомогою якої вогняне полум’я можна зберігати навіть під водою», що стосується лише парового котла.
196
«Ми розрізняємо тут парову машину та машину вогняну взагалі: остання використовує якусь рушійну силу, пари води чи будь-яку іншу, щоб реалізувати потужність сили тепла» (Sadi Carnot: Réflexions sur la puissance motrice du feu et sur les machines propres à développer cette puissance. Paris 1824, р. 8).
197
«Потужність мотора парової машини обумовлена не споживанням тепла, а переходом тіла гарячого до тіла холодного, тобто встановленням рівноваги… Згідно з цим принципом, виробити тепло недостатньо для народження потужності мотора: потрібно ще видобути для себе холод; без цього тепло лишається непотрібним» (Carnot, ibid., p. 10 f. – курсив в оригіналі). Техніка, що працює на силі пари, як техніка «градієнта» навчалася у техніки, що працює на силі води, як це доводить на багатьох прикладах Д.С.Л. Кардвелл, наприклад, водяне колесо (water pressure engine), що використовує тиск водяного стовпа так само, як парова машина тиск пари в котлі (D. S. L. Cardwell: «Power Technologies and the Advance of Science, 1700–1825», in: Technology and Culture, vol. 6, 1965, p. 188–207).
198
Bern Dibner/Ladislao Reti, ibid., S. 94.