169
Hiro Hirai: Le concept de semence dans les théories de la matière à la Renaissance de Marsile Ficino а Pierre Gassendi. Turnhout 2005, р. 30 ff., р. 332, р. 460.
170
Наміром Фладда було представити здобутки духу, виходячи з його матеріального втілення. За моделлю травлення він піддає пшеничне зерно численним руйнівним впливам. Першим кроком стає руйнація форми. Це відбувається через гниття у ґрунті. При цьому виникає темна й сморідна маса, що, за Фладдом, є поверненням зерна до матерії в її первісному стані «хаосу», з якого воно колись постало. Через численні процеси дистиляції матеріальний хаос переходить у «чистіші» та «більш духовні» елементи й стани. При цьому виникають суто духовні частини, що виявляються спорідненими з сонцем, ефіром, небом, божественним, яким вони завдячують («прагнучи спеки й впливу сонця так само, як жінка прагне товариства чоловіка… [і отримуючи] таємні впливи божественного»). (Цит. за: C. H. Josten: «Robert Fludd’s ‘Philosophicall Key’ and his alchemical experiment on wheat», in: Ambix, Vol. 10, 1963, p. 18.)
171
Гниття «поглинає стару природу й перетворює речі, надаючи їм нової природи і врешті народжуючи новий плід. Усі живі істоти, помираючи, зазнають гниття, всі мертві речі отримують через нього нове життя» (цит. за: Walter Pagel: Paracelsus. Basel /München/Paris etc. 1982, S. 116. Оригінал: Walter Pagel: De natura rerum, Buch VII: De transmutatione rerum naturalium, Bd. 1, hg. v. Johannes Huser, S. 899).
172
Betty Jo Teeter Dobbs: Resurrection, Vortrag im Rahmen der «Humanities Lecture Series» der Smithsonion Institution. Washington D.C. 1990, р. 14.
173
«Усі речі народжуються природою із землі через гниття. Гниття є, власне, вищим ступенем і початком виникнення… Подібно тому як гниття у шлунку перетворює будь-яку їжу на екскременти, так само гниття робить це і за межами шлунка» (Paracelsus: Paracelsus. Sämtliche Werke in 4 Bänden, Bd. 3, hg. v. Bernhard Aschner. Jena 1930, S. 221 f.). Про гниття як необхідну передумову для виникнення медикаментів: «Адже у шлунку ніщо з того, що стане людиною, не оминає гниття (тобто через асиміляцію їжі. – В. Ш.), і так само ніщо не оминає гниття з того, що має стати ліками» (Paracelsus, «Herbarius», цит. за Antonio Clericuzio: «The Internal Laboratory: The chemical reinterpretation of spirits in England 1650–1680», in: Antonio Clericuzio/Piyo Rattansi (Hg.), Alchemy and Chemistry in the 16th and 17th Centuries. Dordrecht 1994, S. 37. Оригінальна орфографія тут приведена у відповідність до сучасних норм).
174
Наприклад, у Джамбаттісти делла Порти у майже дослівному переказі Овідія: «Тепло і волога разом сприяють народженню. Так, після потопу земля стає вологою і, завдяки праці сонця, народжує різноманітні види істот» (цит. за: Zakiya Asha Jenan Hanafi: Matter, machines, and metaphor: Monstrosity in the seicento, Diss. Ann Arbor 1991, S. 108 f.).
175
Paracelsus, ibid., S. 230 f.
176
У своїх сутнісних рисах (лат.). – Прим. пер.
177
У живому організмі (лат.). – Прим. пер.
178
Gaston Bachelard: Die Bildung des wissenschaftlichen Geistes. Frankfurt/M. 1978, S. 256. Інтуїтивне, одержиме матерією мислення самого Башляра можна назвати «алхімічним», і його вже характеризували як зацікавлене «матеріальним характером знання» та як «вчення про спасіння» (Joachim Kopper: «Die materialistische Transzendentalphilosophie Gaston Bachelards», in: Zeitschrift für philosophische Forschung. Bd. 32, 1978, S. 35).