— Ти і я, крихітко, — повторив Джон, і на його обличчі розпливлася щемлива усмішка. — Як тобі таке?
Коли він поринув назад у полохливу дрімоту, вони зібралися разом біля прочинених воріт ангара. Еллі розламала молотком книжковий стелаж, а Нік розклав багаття з поличок та купок льотних інструкцій. Усю цю кучугуру він розпалив одним порухом охопленої вогнем руки. Рене розшукала у шафках кілька пляшок води «Дасаніс» і суху вермішель. Гарпер тримала каструлю над полум’ям, чекаючи, поки закипить вода. Руку вона простягнулася прямісінько у вогонь, і язики полум’я лоскотали їй кісточки пальців. Щойно опановуєш драконячу луску, кухонні рукавички тобі ні до чого.
— Якщо він помре, — промовила Еллі, — то я пас. Наплювати мені на той острів Марти Квінн. Я музику вісімдесятих і не люблю навіть.
Вогнище потріскувало й шипіло.
— Це той момент, коли ти маєш пообіцяти, що він виживе, — додала Еллі.
Хвилин десять Гарпер сиділа мовчки, а тоді лише сказала:
— Паста готова.
24
Наступного дня, ближче до полудня, маленький гурт пілігримів завернув за поворот, поволі збавляючи темп, аж поки виснажені й захекані мандрівники не спинилися.
Першою причиною зупинки став щирий подив від барв. Зліва від дороги розкинувся уже звичний для них краєвид: випалені дерева й довгий схил, всіяний обвугленими патиками й руйновищами. А от справа розкинувся сіро-зелений бір. Гілки ялин вкривав попіл, але самі дерева були здорові й неушкоджені, а попід ними зеленіла рясна й соковита трава. Далі, крізь гілляччя, проглядав проблиск чорної водної гладі.
На зеленому боці дороги стояв білборд. Свого часу на ньому містилася реклама страхування від GEICO[178]. Крихітний гекон на зображенні запевняв, що хвилин п’ятнадцять, а то й менше, заощадять вам бакс чи два. Прямо під цією корисною порадою чорною фарбою з балончика хтось залишив повідомлення:
ВІЛЬНА ЗОНА НОВОГО МЕЙНУ
ІНФІКОВАНІ, БЕРІТЬ РУКАВИЦІ + ПЛАЩ,
ТРИМАЙТЕСЯ ШЛЯХУ, ПРЯМУЙТЕ НА ПІВНІЧ
ДО МАЧІАЗА, ДЕ ОСТРІВ МАРТИ КВІНН.
ІНФІКОВАНІ, ЛИШАЙТЕСЬ У ЖОВТОМУ
ЗАХИСНОМУ ОДЯЗІ ПОВСЯКЧАС!
Поруч з білбордом стояв припаркований старенький пікап. У кузові лежала купа картонних пакетів з-під молока, напханих жовтогарячими господарськими рукавицями. Поряд були навалені гіркою жовтогарячі дощовики. Нік заліз у кузов, підібрав один з дощовиків і розгорнув його, показуючи іншим.
Ззаду на одежині, через трафарет, чорним кольором було нанесено символ біонебезпеки.
— І що тепер? — запитала Рене.