— Куди це ти зібрався? — запитала вона.
Він подивився на себе, неначе пригадуючи, у що вбраний.
—
— Ґіла ховатимемо?
— Думаю, що весь табір, — відказав він. — Так би мовити. Рене це потрібно.
— Нам усім це потрібно.
Він коротко кивнув і неквапом пішов.
— Вони розшукують тебе, — кинула йому навздогін Гарпер. — По радіо чула.
— Хай начуваються, — відповів Джон не озираючись. — Бо можуть знайти.
7
Він повернувся, коли сонце вже зійшло дві години тому. Штовхаючи перед собою крізь густі зарості трави заіржавілий магазинний візок і проторохтівши з ним задніми сходами, Джон увійшов до гаража.
Возик був напханий одягом: піджаками та краватками, сукнями й блузками, черевиками і туфлями на високих підборах, шарфами та капелюхами. Попід горою одягу було достатньо їжі, щоб протриматися ще принаймні тиждень — консервовані фрукти, коробка вівсянки та упаковка солодкої води, копійчана газованка під назвою «Нозз-а-ла», якої Гарпер не бачила з дитинства. Серед продуктів лежала аудіокасета, але як слід її роздивитися Гарпер не встигла, бо Пожежник вихопив касету з речей і запхнув у кишеню.
— Поминки сьогодні увечері. Прохання вбратися відповідно, — промовив Джон.
— Циліндр мені, — сказала Еллі, обережно натягуючи чорного капелюха собі на голову. — Циліндри рулять.
Нік знайшов пару оперних рукавичок і надягнув їх. Вони були настільки задовгими для нього, що діставали аж до ліктів.
Вперше за довгі тижні Гарпер побачила на обличчі малого усмішку.
8
Під небом, всіяним зірками, вони йшли на похорон, поволі перетинаючи зарості трави, крокуючи кладовищем. Їх вів за собою Пожежник, освітлюючи шлях рукою, що сяяла блакитним полум’ям. Нік ішов посередині, пускаючи пальцями зелені язики вогню. Замикала процесію Гарпер, чия долоня палала золотистим канделябром у пітьмі.
Пожежник зробив з возика імпровізовані похоронні дроги: приклав згори дві дошки, поприв’язувавши їх канатами. Небіжчик лежав на візку, вкритий брезентом, який слугував за саван. Рене штовхала дрогию. Слідом за нею йшла Еллі, несучи програвач, з якого лунала стишена музика.
Еллі виглядала гарно у циліндрі й чорному плащі-пильовику, що тягнувся по землі довкола щиколоток. Нік усе ж таки відмовився від оперних рукавиць, одягнувши натомість кислотно-жовтий смокінг з полами й материн медальйон. Для Гарпер Пожежник десь відкопав величезну кенгурушку розміром XXXXL з емблемою «Патріотів»[172]. Кращого траурного одягу для вагітної жінки годі було знайти. Рене простувала цвинтарем у темно-синій оксамитовій сукні з високим розрізом, крізь який визирали ямочки у неї на колінах. У жінки були дуже гарні гладенькі ноги. Гарпер сподівалася, що Ґілберт встиг віддати їм належне.