4

Гарпер готувалася розбороняти Ніка та Еллі, готувалася до потоків сліз, образ і жбурляння меблями. Однак Еллі, здавалося, була анітрохи не здивована, знову побачивши «Портативну маму» і свій медальйон, який висів у Ніка на шиї. Коли вони повернулися до кабінету, дівчинка сиділа скраєчку на дивані, тручи руками обличчя. Вона тільки глянула на них заплаканими очима й нічого не спитала. Гарпер витягла з саквояжа бляшанку «Спаму» й понишпорила в шухлядці, шукаючи, на чому б розкласти м’ясо. А знайшовши коробку солоних крекерів, відчула приплив подяки, наближений до благоговіння.

Нік усівся перед Еллі, виставивши підборіддя, в очікуванні, що вона щось скаже. Зрештою вона заговорила до нього, рухаючи пальцями:

«Мабуть, можеш його носити. Мені здавалося, що з ним ти виглядатимеш як маленьке дівча, але принаймні як гарненьке маленьке дівча».

Гарпер відшукала касету, альбом «Опісля» від «Роллінґів», і запхнула її в касетник. Мік Джаґґер почав виспівувати, попереджаючи свою крихітку, крихітку, крихітку, що часу в неї вже нема[166].

«Ну, майже», — подумала Гарпер.

Поки намазувала драглистий «Спам» на крекери, вона стисло переказала Еллі те, що почула від Ніка у склепі. Дівчина не перебивала й не ставила жодних запитань. Коли Гарпер скінчила і вони гуртом усілися на диван, наминаючи грудкувате м’ясо, Еллі жестами промовила: «Повірити не можу, що ти повівся на Майклові казочки про відбитки пальців. Це навіть для тебе тупо».

«Знаю, — відповів Нік. — Та коли я зрозумів, що Майкл помиляється щодо відбитків, уже випав сніг і змоги покинути табір непоміченим не було, тож я не зміг би нічого принести назад, не залишивши слідів у снігу. Та й до того ж. Ти додумалася сказати, що коли крадія зловлять, то Бен відріже йому руки перед усім табором».

Вона закивала:

«Не парся. Тобі лише дев’ять. Тобі годиться бути дурбеликом. А от мені сімнадцять. Яке мені виправдання?»

Гарпер стало цікаво, коли це Еллі встигло виповнитися сімнадцять, а тоді вона зловила себе на думці, що і власний день народження проґавила, чотири тижні тому.

— На скільки вистачить «Спаму»? — запитала Еллі. Говорила дівчинка трохи невиразно. Верхня губа, в тому місці, де Джеймі розітнула їй рота, на вигляд була потворною. Гарпер варто було пошукати голку з ниткою.

— У нас лише дві бляшанки... тому не надовго.

— Добре. Бо то буде благодать, коли він скінчиться і ми зможемо померти від голоду у спокої.

— Я сподівалася, що цього вдасться уникнути, — відповіла Гарпер, повертаючись до Ніка і звертаючись до нього жестами: «Пожежник казав, що ти зможеш відшукати його і показати, де ми».

«Якщо буде треба».

«Вже треба».