Глянувши на хлопчика, невідомий од нового приступу хвилювання опустився на своє ліжко і відповів:

— Я радист тралера «Рожева чайка».

Коли б гримнув надзвичайної сили вибух і все зникло, як сон, і кожний з них опинився дома, то навряд чи більше враження справило б це на кожного, ніж слова невідомого.

— Ви? «Рожева чайка»? — скрикнув Володя.

— Ви загинули два роки тому в Баренцовому морі? — швидко спитав Бойчук.

— Ні, загинула «Рожева чайка». Але екіпаж її врятувався на шлюпці. Нас занесло в кригу. Шлюпку розламало під час стискування криги. Ми залишились на крижинах без зброї, компаса й харчів. Два роки жили ми на пливучих кригах. Ми голіруч полювали на ведмедів, тюленів і моржів. Нас п"ятнадцятеро. Ми вчилися жити в полярних звірів. Я не знаю, коли я залишив своїх товаришів. Але це було недавно. У нас залишилось дуже мало харчів, а в полярну ніч їх дістати ніде. Мені ж було ясно, що до кінця полярної ночі їх не вистачить. Половина людей хворі на цингу. Я відчув надзвичайну слабість. Щоб не об"їдати товаришів, я вирішив померти. Я свідомо залишив наш табір і пішов у крижаний простір, щоб заблукати й замерзнути. Далеко я не міг одійти. Наш табір має бути десь близько. Шукайте їх. Чим швидше ви їх знайдете, тим більше шансів урятувати од смерті не лише здорових, але й хворих… На якому острові ваша станція? — запитав радист «Рожевої чайки».

— Ми не на острові, — сказав Бойчук, — ми на плавучій кризі, на самому полюсі. Але хай це вас не турбує. Ми зможемо подати допомогу морякам «Рожевої чайки».

Після того він повернувся до своїх товаришів і сказав:

— Прийміть до уваги мій наказ: оголошується аврал по врятуванню екіпажу «Рожевої чайки». На станції залишається лише Офіура із хворим радистом. Решта разом зі мною зараз же виходить на розшуки Темара, огляньте ваш мотор.

Тсмар з Кригою вийшли з хатини. І тут мисливець задав хлопцеві запитання:

— А скажи, друже, невже ви фортепіано з собою привезли?

— Яке?

— А музику ж я чув, коли ви під"їздили.

— То ж гучномовець від нашого радіопеленгатора. — І Темар розповів мисливцеві про радіопеленгатор.

Оглянувши свій мотор, Темар прийшов до дуже невтішного висновку.

— Мотор працювати може, — сказав він Бойчукові, — але вже недовго. Він спрацювався за довгий час і ось-ось розсиплеться. На суходіл ми ним уже не повернемось.

— Візьмемо до уваги, — відповів штурман, а потім звернувся до своїх підлеглих: — З Офіурою залишиться Володя, як радист. Крига і Оротук підуть на лижах. Вони одійдуть десять миль і тоді почнуть кружляти навколо станції, наближаючись. Ми з Темаром виїдемо на тридцять миль аеросаньми і робитимемо те саме. З станції кожні дві години випускати ракету. Коли екіпаж «Рожевої чайки» буде знайдений, посилайте дві ракети підряд кожні три години.