— Відмінно сказано! А тепер відправляйтеся в свою кімнату.
Астор захихотіла і сказала:
— А ми хочемо поїхати на вечірку.
— Боюсь, що не вийде, — відповів я. — А щоби ви не втекли, я приніс вам деякі скарби.
Я вручив їй вафлі «Неко», які були нашою таємною валютою. Астор поділить їх порівну з Коді, коли вони опиняться поза зоною чиїхось жадібних поглядів.
— Ну а тепер, юні громадяни... — продовжив я, і діти підняли на мене питальні погляди. Я замовк, палаючи від бажання отримати відповідь, але не уявляючи, як поставити саме запитання. Не міг же я просто запитати: «А, до речі, Коді, ти любиш вбивати?». Саме це я хотів дізнатися, але про подібне з дітьми розмовляти не прийнято. У першу чергу це стосувалося Коді, який був не більш говірким, ніж кокос.
Його сестра, Астор, часто відповідала за нього. Раннє дитинство, проведене в суспільстві злобного людожера-батька, створило між ними настільки близький симбіоз, що Астор навіть відригувала, коли газовану воду пив Коді. Сестра була здатна висловити все, що відбувалося в душі у її брата.
— Ви дозволите задати вам дуже серйозне питання? — промовив я, а вони обмінялися розуміючими поглядами. Потім одночасно кивнули. Складалося враження, ніби їхні голови сиділи на одній рейці. — Йдеться про сусідську собаку.
— Я тобі казав. — вимовив Коді.
— Він постійно валив наш сміттєвий бак, — звернулася до мене Астор. — І залазив у наш двір. Ник намагався змусити його вкусити нас.
— І Коді подбав про собачку?
— Він — хлопчик, — пояснила Астор. — Він любить такі справи. Я тільки дивилася. Тепер ти розповіси мамі?
Ось воно.
— Я не розповім вашій мамі. Але ви ніколи нікому не повинні про це говорити. Ніколи! Про це знатимемо лише ми втрьох. Ви мене зрозуміли?
— Добре, — промовила Астор, глянувши на брата. — Але чому, Декстер?
— Більшість людей цього не зрозуміє. Навіть ваша мама.
— Але ти розумієш. — вимовив пошепки, майже хриплим голосом, Коді.
— Так. І я можу допомогти.
Я глибоко зітхнув і відчув, як до мене через роки долинуло відлуння тієї далекої ночі, коли ми з Гаррі стояли під зоряним небом Флориди. І зараз я в точності повторив слова, які тоді сказав мені Гаррі:
— Ми будемо ставити тебе на правильний шлях.