— Сране чортярство, це незаконно! — крикнула вона, шльопнувши для наголошення долонею по керму.
Чатскі поглянув на неї зі слухняною ніжністю.
— Так, я знаю.
— Я довбаний поліцейський офіцер, що приносив присягу закону! Я дала присягу покінчити з таким лайном, а ти...! — схоже, Деб була настільки обуреною, що вдавилася кінцем власного речення.
— Я повинен був переконатися, — холоднокровно промовив Кайл. — І це, як мені здається, було найкращим способом.
— Мені слід було б начепити на тебе
— Це було б потішно.
— Ти — сучий син!
— Це найменше, що я можу собі дозволити.
— Я не стану сприяти твоїм довбаним темним нахилам!
— Ні, не станеш. Я не дозволю тобі, Дебора.
З її грудей із свистом вирвалось повітря, і Дебра повернулася, аби спопелити Кайла поглядом. Він зустрів її очі. Мені ніколи не доводилося бути свідком мовчазної бесіди, і перший спектакль був карколомним. Погляд Деб метався з правого боку обличчя Кайла на лівий і назад. Він же просто дивився на неї, спокійно і не кліпаючи. Елегантна і навіть захоплююча картина; не менш цікава, ніж той факт, що за мовчазною дискусією Дебора забула, що була за кермом.
— Не хочу перебивати, — сказав я, — але чи це не фургон із пивом прямо перед нами?
Дебора миттєво подивилася вперед і вдарила по гальмах, дуже вчасно, аби ми не вдарилися в бампер зі стікером «Міллер Лайт».
— Я повідомлю цю адресу в Поліцію моралі, — сказала вона. — Завтра ж.
— Прекрасно. — промовив Чатскі.
— А ти викинеш цей пакет.
Він поглянув на неї із подивом.
— Він обійшовся мені в дві штуки.
— Ти його викинеш!