— Але я не підпилий. — сказав я.
— Але ж ти сам сказав це. — мовив хлопчик.
Я не міг пригадати, коли він востаннє вимовляв поспіль п"ять слів, і його промова викликала у мене гордість за хлопця.
— Але ж сказав, — додала Астор. — Ти сказав, що ти не сп"янілий, що ти трохи підпилий.
— Я сказав таке? — вони обоє кивнули. — Ну тоді, думаю, я залишусь...
— Тоді, — завершила мої слова Рита. — Думаю, ти залишишся на вечерю.
Ну, тоді... Думаю, що залишусь. У будь-якому випадку, я впевнений, що саме так і зробив. Пригадую, що якось пішов до холодильника за пивом і побачив, що бляшаночок на місці уже не було. А ще якось трохи пізніше я знову опинився на дивані. Телевізор був увімкнутим, я намагався вловити зміст вимовлених акторами слів і ніяк не міг второпати, чому невидимі глядачі вважали їх діалог запаморочливо смішним.
Рита ковзнула на диван і вмостилася біля мене:
— Діти в ліжках. Як ти себе відчуваєш?
— Прекрасно, — відповів я. — Якби я ще зумів зрозуміти, що тут смішного...
Рита поклала руку на моє плече:
— Це тебе серйозно тривожить, чи не так? Те, що тобі довелося відпустити погану людину. Діти..., — вона присунулася ближче, обняла мене і поклала голову мені на плече. — Ти дуже гарна людина, Декстере.
— Ні, я не такий. — сказав я, дивуючись, чому вона мовила щось настільки дивне, як це.
Рита підняла голову і почала дивитися на мене: вона переводила свій погляд від мого лівого ока, на моє праве, а потім починала все заново.
— Але ти такий. Ти ж знаєш, — вона посміхнулася і примостила голову мені на плече. — Я думаю, що це... дуже добре, що ти прийшов сюди. До мене. Коли тобі було погано.
Я почав переконувати її, що це було не зовсім так, але потім до мене раптово дійшло: я дійсно прийшов до неї, бо почувався кепсько. Так, спочатку моєю метою було лише втомити Доукса і змусити його поїхати геть. Так, я був страшенно пригнічений тим, що упустив можливість пограти з Рейкером. Але в підсумку візит до Рити виявився чудовою ідеєю, хіба не так? Добра, люба Рита. Вона була такою теплою і так гарно пахла.
— Добра, люба Рита. — повторив я в голос. Я притягнув її до себе і прижався щокою до її верхівки.
Ми сиділи так декілька хвилин, а потім Рита вивернулась із моїх обіймів і встала на ноги.
— Пішли, — вона потягнула мене за руку. — пішли у ліжко.
Ми так і зробили, і коли я занурився під покривало, а вона притиснулася до мене, і була такою приємною, і так гарно пахла, і була такою теплою на дотик, що...