Рано-вранці йду до статуї. Мурування хреста для розп’яття мало бути щонайменше метр у глибину, до того ж як належить втрамбоване камінням, щоб хрест не хитався і не впав.
Для хреста майстер використав свіжу деревину, недавно зрубану й обчищену від кори. За задумкою скульптора, його поверхня мала бути гладенькою, щоб створити контраст із вкритою сиротами від холоду і ранами шкірою засудженого.
А що робили із хрестом потім? Використовували для інших страт? Шкодую, що не знаю елементарних речей, як-то, наприклад, якої породи було дерево. Розп’ятий його упізнав, адже працював теслею. Йому був звичний запах деревини, дотик до сучків на стовбурі, спомин про майстерню.
Мабуть, згадував, скільки цвяхів йому довелося забити протягом багатьох років праці, найважче піддавався каштан. А тепер цвяхами прибили його. Мені не вистачає опису очевидця.
Я розпочинаю з того, що відновлюю частини скульптури, які постраждали під час відокремлення, підточую їх різними інструментами, нарешті шліфую наждачним папером. У приміщенні холодно, я гріюся від роботи рук.
Увечері я йду поїсти, всідаюся біля різнороба-алжирця. Він — мусульманин.
Іслам визнає його пророком. Життя і смерть пророків складні.
В ісламі теж садовили на кіл для жорстокої страти. Розмовляємо про те, скільки тортур людська раса напридумувала для себе. У мистецтві зла ні одна тварина навіть близько не стоїть. Жодній живій істоті не могло б спасти на думку стратити іншу, посадивши на кіл чи розіп’явши. Майстерність ката полягала в тому, щоб продовжити агонію засудженого.
На якусь мить ми припиняємо їсти, поглядаємо один на одного, опускаємо очі додолу. Минуло не так багато часу відтоді, як таким, як ми, доводилося спостерігати на площах за подібними стратами і не відводити погляд. На те були розпорядження влади: цього достатньо, щоб їх узаконити.
Нарешті різнороб-алжирець промовляє:
— Мені більш до вподоби наші дні.
Невеличка робота, яку мені доручили, поступово повністю заволоділа моїми думками і почуттями. Бачу предмети навколо через її призму. Очищення пошкодженої частини скульптури, відокремлення покриття вимагає значно більше зусиль і часу, аніж передбачалося. Доводиться працювати вручну; вішаю собі ліхтаря на лоба, щоб добре бачити, що роблю. Полірую скульптуру біля стегон, — години нудного, безмовного тертя, — обвиваюся навколо тіла, ніби в’юнка рослина. На сторінках Євангелія від Івана читаю, як Ісус порівнює себе з плазуном.
«І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський»[5]. Мойсей оздобив собі посох мідним змієм, щоб той захищав його від зміїних укусів у пустелі. А той, хто підводив на нього очі, відразу одужував. Так само Ісусові довелося зійти на розп’яття, щоб нас урятувати.
Думаю, хто міг би пояснити мені, чому Христос порівнює себе зі змією — твариною з такою поганою славою. Жінка, що живе зі мною в одному під’їзді, вміє розгадувати сни. І розказує мені, що то має означати, якщо бачиш змію уві сні:
— Якщо просто бачиш змію, і вона тобі нічого не робить, це віщує прибуток. А якщо вкусить — міцне здоров’я і подвійний прибуток.
— Якщо уб’єш її, то ніякого тобі прибутку.
— Якщо ти її бачиш, то хтось тобі допомагає. А якщо отруйна, то це ти мусиш комусь допомогти.
— Якщо наступиш на змію, виявиш якийсь обман.
— Якщо тебе оточили змії, не треба вдаватися до помсти.
Змія — вдячна тема для обговорення, кожному є що розповісти. Священик мав із ними справу в Африці. У селищі, де він жив, раз у раз чулися попереджувальні крики. Всі кидали роботу, щоб убити небезпечного ворога.