— Тож ми маємо справу з впливовістю, підкріпленою горою бабла, еге ж?

— Тепер вони багатшими не стануть.

— Ви перевірили, чи немає серед пасажирів лікаря? Схоже, наш чолов’яга обрав жахливе місце та час для самогубства. Але, гадаю, нам знадобиться хтось, хто подивиться на нього, перш ніж ми тут щось посунемо. Я дотримуватимуся всіх указівок компанії на випадок екстреної медичної ситуації. Повідомимо головний офіс.

Райдер ствердно кивнув.

— Я вже попросив Саллі перевірити, чи немає на борту лікарів. Нам пощастило, адже двоє летять першим класом. Ще й сидять поруч. Місця С1 і С2.

— Гаразд. Нехай Саллі приведе одного з них сюди. А де колега містера Ґрея?

— Сидить на місці В3. Його звуть Френк Тіллі, і я так зрозумів, що він особистий секретар Ґрея.

— Боюся, йому доведеться прийти сюди для офіційного упізнання. Нам доведеться ретельно дотримуватися всіх приписів компанії, — додав капітан, наче потребував підбадьорення.

Саллі Біч підійшла до двох чоловіків на місцях С1 і С2. Вони були однолітками — обом приблизно сорок п’ять; один був недбало вбраний, мав копицю полум’яно-рудого волосся й аж ніяк не скидався на стереотипне уявлення про лікаря. Інший мав охайніший вигляд й був елегантніше вдягнений. Дівчина зупинилася й нахилилася до них.

— Доктор Фейн?

Це було перше з двох імен, які вона запам’ятала.

Елегантно вбраний чоловік підвів на неї погляд із допитливою усмішкою.

— Я Джеррі Фейн. Чим можу вам допомогти, міс?

— Докторе, на жаль, у нас непередбачена медична ситуація з одним із пасажирів. Капітан переказував вам свою пошану і був би дуже вдячний, якби ви могли прийти й подивитися.

Це скидалося на добре відрепетирувану фразу. Щиро кажучи, це й була фраза з інструкції компанії. Саллі не знала, як ще говорити на такі теми, крім того невиразного стилю, якого її навчили.

Чоловік іронічно скривився.

— На жаль, мій докторський ступінь з кримінології, міс. Я вам не надто стану в пригоді. Думаю, вам потрібен мій компаньйон, Гектор Росс. Він медик.

Дівчина знічено глипнула на рудого, котрий сидів поруч, і з полегшенням побачила, що він уже підводиться. Тож їй не доведеться вдруге повторювати завчену репліку.

— Не турбуйся, дівчинко. Я подивлюсь, але в мене немає з собою медичної валізи. Власне, я патологоанатом і повертаюся з конференції, розумієш? Я не терапевт.

— У нас на борту є певне спорядження для надзвичайних випадків, докторе, але не думаю, що воно вам знадобиться.