Еванс здвигнув плечима.

— Якщо це допоможе, я можу ввімкнути табло з прохан­ням до пасажирів повернутися на свої місця та пристебнутися. Можу сказати, що ми передбачаємо турбулентність. Це завадить допитливим роззявам потрапити сюди.

— Це неабияк допоможе, капітане, — запевнив його Гектор Росс, дивлячись угору зі своєї позиції біля трупа.

Еванс іще трохи повагався.

— Я повернуся до кабіни пілотів. Тримайте мене в курсі.

За кілька хвилин після того, як Еванс пішов, пролунали збуджені голоси. Фейн побачив, що стюардеса Саллі Біч щосили намагається затримати юнака, котрий рухався в їхньому напрямку.

Юнак був дуже рішуче налаштований.

— Кажу вам, я працював на нього. — Голос обурено гучнішав. — Я маю право бути тут.

— Ви летите туристичним класом, сер. У вас немає права перебувати в першому класі.

— Якщо щось сталося з містером Ґреєм, я вимагаю…

Фейн поспіхом рушив уперед. Юнак був високий, розмовляв грамотно, і, як помітив криміналіст, привабли­вості йому додавала засмага, що з’явилася радше не під сонцем, а під лампою солярію. Вбраний він був бездоганно. На тонких довгих пальцях хизувався перстень-печатка. Фейн мав звичку помічати, які в людей руки. Він відчував, що про кожного можуть багато розповісти його руки та стан нігтів. Цей юнак, вочевидь, чимало уваги приділяв своїм нігтям із гарним манікюром.

— Це секретар містера Ґрея? — звернувся він до Саллі.

Стюардеса похитала головою.

— Ні, докторе. Це пасажир з туристичного класу. Він запевняє, що працював на містера Ґрея.

— Як вас звати? — швидко поцікавився Фейн, прикипівши поглядом до привабливого юнакового обличчя.

— Оскар Елджі. Я був особистим служником містера Ґрея. — Модуляції юнакового голосу чітко вказували, що за плечима в нього приватна школа. — Перепитайте Франка Тіллі з першого класу. Він особистий секретар містера Ґрея. Він скаже вам, хто я такий.

Фейн підбадьорливо всміхнувся Саллі Біч.

— Чи не могли б ви зробити мені таку ласку, міс Біч, і також переказати містерові Тіллі, що я залюбки зустрінуся з ним тут, якщо це зручно.

Коли дівчина поспіхом рушила геть, Фейн повернувся до юнака, котрий підійшов.

— Ну, містере Елджі, звідки ви дізналися, що тут стався… нещасний випадок?