— Я почув, як одна стюардеса в туристичному класі сказала іншій, — пояснив Елджі. — Якщо містер Ґрей постраждав…

— Містер Ґрей загинув.

Оскар Елджі якийсь час вражено дивився на нього.

— Серцевий напад?

— Не зовсім. Оскільки ви тут, то чи могли б ви офіційно упізнати свого покійного роботодавця? Нам потрібно провести упізнання для звіту доктора Росса.

Він відійшов убік і дозволив юнакові пройти туди, де лежало готове до Россового огляду тіло. Той посунувся, щоб юнак міг подивитися на обличчя. Елджі застиг над тілом і якусь мить розглядав його.

— Terra es, terram ibis[60], — пробурмотів він. Потім його обличчя скривилося від болю. — Як це могло статися? Чому в нього на обличчі кров? Що це був за нещасний випадок?

— Саме це ми намагаємося з’ясувати, — запевнив його Росс. — Я вважатиму, що ви офіційно повідомили, що цей чоловік — Генрі Кінлох Ґрей.

Юнак, відвертаючись, рвучко кивнув. Фейн затримав його за завісою.

— Скільки ви працювали на нього, містере Елджі?

— Два роки.

— І що саме ви робили?

— Я був його служником. Усім. Працював шофером, дворецьким, кухарем, камердинером, майстром. Я був його фактотумом[61].

— І він брав вас із собою в закордонні поїздки.

— Звичайно.

— Я бачу, він був прихильником соціальної ієрархії, еге ж? — усміхнувся Фейн.

Юнак зашарівся.

— Не розумію.

— Ви летите туристичним класом.

— Служникові не годиться подорожувати першим класом.